Валента Олександр
Луцьк
1944 - 1997
1944 16.02 - народився Валента Олександр Родіонович у с. Чорніїв Турійського району на Волині. Батько, Родіон Августович у лютому 1945 р. загинув у Сілезії. Мати, Уляна Олексіївна, на 44 році життя померла.
1952 - Олександр з сестрою Лідією направлений до Луцького школи-інтернату.
1961 - закінчив десятирічку і влаштувавшись працювати на Луцький авіазавод.
1961 - 1965 - навчався у Луцькій художній школі.
1966 - участь у Республіканській виставці молодих художників України. Київ. Робота “Риби”, що експонувалася під час Республіканської виставки молодих художників, викликала справжній фурор. Фотокопія цього полотна стала поштівкою.
1969 - працював: слюсар авіазаводу, автобусний парк, декоратор промторгу, методист образотворчого та декоративного мистецтва в Будинок народної творчості.
1970 - Олександр одружився.
1971 - перша персональна виставка на якій експонувалося 60 художніх робіт створених 1965 - 1971 рр.
1971 - Республіканська виставка творів молодих художників України. Київ.
1974 - художник-оформлювач Волинських художньо-виробничих майстерень Художнього фонду УРСР. Працював виконавцем мозаїк автозупинок художника В.Шингура.
Учасник регіональних та міжнародних художніх виставок, зокрема:
1980 - "Виставка творів західних областей України ", Москва, Росія
1987 - Виставка луцьких художників. Холм, Польща.
1976 - Виставка луцьких художників. Замость, Польща.
1966 - Республіканська виставка творів молодих художників України. Київ
1989 - Виставка луцьких художників. Замость, Польща.
11 персональних виставок, зокрема:
1968 - Рівне. Україна.
1968 - Коломия. Україна
1971, 1995, 1991, 1995 - Луцьк. Україна.
1973 - Брест, Білорусь.
1995 - персональна виставка в Галереї мистецтв ВОНСХУ "Саша Валента. Малярство"
1996 - лауреат Волинської мистецької премії ім. Йова Кондзелевича.
6 грудня 1997 - Олександр Валента трагічно загинув у своїй художній майстерні
2023 - рішенням Луцької міської ради на честь митця названо одну із вулиць обласного центру
Великі луціанці
Чому на Волині вбивають найталановитіших
Полотна Валенти відомі у світі
«Декоративний цикл» Олександра Валенти
Ювілей без ювіляра
Поетичний вінок. Пам'яті Олександра Валенти
Його картини занесені в реєстр ЮНЕСКО
Незабутній Сашко
Ненаписаний натюрморт Олександра Валенти
Великі луціанці Юрій Шевченко. "Образотворче мистецтво" №3 2008
Валента подорож на край ночі. Олег Сидор. Народна трибуна. 1993
Олександр Валента. 1995. Київ-Луцьк. О.В.Сидор
Олександр Валента. Каталог 1971
Пам’ять про митця: маестро «Валєнтіні» з рідної Волині
«Святковий вечір» (1965 р.); «Риби» (1966 р.), «Вечірній Луцьк» (1966 р.); «Зима (Берестечко)» (1967 р.), «На козацьких могилах (село Пляшева)» (1967 р.); «Яблука на рушнику» (1969 р.), «Натюрморт з кавуном» (1969 р.), «Напровесні» (1969 р.), «Гриби на рядні» (1969 р.); «Подих весни» (1970 р.), «Зелені яблука» (1970 р.), «Дари осені» (1970 р.), «Церква в селі Низкиничах» (1970 р.); «Вечірнє місто » (1973 р., колекція ВКМ); «Моя вулиця» (1973 р., колекція ВКМ); цикли «Пори року» (1995 р), «Писанки» (1995 р.)
Каталог виставки творів О. Валенти. Лц., 1971; Навроцька З. Живописець власної уяви // Віче. 1995, 31 берез.; Степанюк Ф. Добра душа Олександра Валенти // Нар. справа. 1995, 14 квіт.; Мельник В. Світлої пам’яті Олександра Валенти//Феномен. 1998, 21 лют.; Навроцька З. В сірому підвалі з тьмяними вікнами його творчість сягнула небувалої висоти // Терен. 2003. № 4
Старикова О. / О. Старикова // 16 лютого 80 років від дня народження О. Р. Валенти (1944–1997) – українського художника // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2024 рік / Волин. обл. рада, Департамент культури, молоді та спорту Волинської ОДА , Волин. краєзн. музей, Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, Н. Д. Хомяк ; відп. за вип.: О. Г. Важатко, Н. В. Граніч. – Луцьк : Терези, 2023. – С. 45–49
Присвята Сашкові Валенті
Пливуть рибини смарагдово
Із голубого полотна…
У снах – осріблені
підкови,
і блиск шабель – в рожевих
снах.
А зараз груші соком бризнуть!
Терпка черлень горобини…
А з далини – весела тризна,
дрімають замшені тини…
І знов приглушено і
тьмяно
бринить в рудій корі
церков
старовина у сивий ранок –
і сяє барв яскрава кров…
Кость Шишко. Лютий, 1968
