Тимошенко Сергій

Тимошенко Сергій

5 лютого 1881 в с. Базилівці на Чернігівщині народився Сергій Прокопович Тимошенко український архітектор і суспільно-політичний діяч.
- закінчив гімназію в місті Ромни Полтавської губернії.
- навчався в Інституті цивільних інженерів у Петербурзі, діяч Української Студентської Громади і член Північного комітету РУД (згодом УСДРП).
1902 і 1905 - на демонстраціях двічі отримав поранення, ледь не втратив око і через стан здоров’я був комісований від військової служби.
1906 - 1908 - виконроб залізничного вузла станції Ковель та інженером місцевого повітового земства. Під його керівництвом були збудовані великий палац, приміщення кондукторських і паровозних бригад, школа, інтернат, склад, за його проектами – земський шпиталь (амбулаторія), жіноча гімназія. Чимало з цих будівель існують і по сьогодні.
- працював у Києві (будинки Юркевича та Лаврентієва в українському стилі), Харкові (будинки в українському стилі Попова, Бойка, проекти міст-садів), Лубни (каплиця-усипальниця Шеметів, Михайла Казиміровича його дружини і дочки).
З 1907 - Сергій Прокопович бере участь у різних художніх виставках і конкурсах у Москві, Києві (1911), Харкові (1911 - 1918,
8 виставок), Єлисаветграді (1914), на яких експонував/оловним чином, свої архітектурні шкіци та проекти в українському стилі. Здобув близько 10 нагород, зокрема за проекти шпиталю для одного з російських губернських міст, церкви на 2 тис. чоловік для Харкова, каплиці-усипальниці у Лубнах, проекти надгробків на могилах композитора М.В.Лисенка та інженера О.М.Варяницина, кількох народних будинків та інш.
1917 - губернський комісар Харківщини і член Центральної Ради. Уповноважений українського уряду на переговорах з урядом Війська Донського для координування спільних антибільшовицьких військових операцій.
1919 - 1920 - міністр шляхів в урядах УНР І. Мазепи, В. Прокоповича та А. Лівицького; учасник Другого зимового походу. Один із ініціаторів створення Українського архітектурного інституту.
1921 - 1923 - емігрував до Польщі, запроектував церкви у передмістях Львова Клепарові та Левандівці, монастир Студитів у селі Зарваниці та ін.;
1923 - 1930 - емігрував в Чехословаччину. Рішенням професорської ради Української господарської академії (УГА) в Подебрадах (Чехословаччина) його обрали доцентом вишу. У 1928 - 1929 рр. - її ректор, очолював кафедру водно-санітарної техніки.
- Храм Успення Пресвятої Богородиці на Мражниці, м. Борислав.
Архітектори Л. Маслов, О. і С. Тимошенко створили у межах українського мистецького гуртка"Спокій" окрему секцію архітекторів.
1930 - переїхав до Луцька та прийняв польське громадянство. Спроектоував кілька церков, складів, понад 40 цивільних споруд на Волині.
1930 - 1939 у Луцьку - головний архітектор сільскогосподарського будівництва на Волині (проекти зразкових хуторів, овочесховищ), діяч Волинського Українського об'єднання (з 1935 його голова і посол до польского сейму, 1938 - 39 - до Сенату) і Української Православної Церкви (між іншим - перший голова Товариства ім. Петра Могили, член Товариства ім. Лесі Українки, яке займалося підтримкою Луцької української гімназії, був головою Волинського українського об’єднання, проурядової політичної партії, створеної за підтримки Генрика Юзевського).
Був активним поборником ідеї українізації Православної церкви в Польщі.
1931 - став головою Ради Луцького Чесно-хресного братства, очолив Товариство прихильників православної освіти й охорони традицій православної віри імені митрополита Петра Могили. Установчі збори товариства імені П. Могили відбулися в приміщенні Українського клубу «Рідна Хата» в Луцьку 19 листопада 1931 року. Тут працювали протоієрей отець Павло Пащевський, Іван Власовський, Михайло Тележинський. Осередки товариства утворені в Рівному, у Кременці, Новогрудську, Сарнах, Острозі, Здолбунові, Володимирі, Дубно, з лютого 1935 працювала Богословська секція, діячі якої готували та видавали релігійну літературу українською мовою. Товариство імені митрополита П. Могили видало чотири числа журналу «За соборність», після його заборони польською владою в 1935 - часопис «Церква і Нарід» (1935 - 1939).
Брав участь у роботі Волинського Українського об'єднання, був одним із його керівників. Разом з ним там працювали Петро Певний, Євген Богуславський, Мартин Волков, Олександр Ковалевський, Степан Скрипник.
17 жовтня 1933 - в Луцьку представники українських організацій Волині утворили Волинський громадський комітет допомоги голодуючим у Радянській Україні (ВГКДГУ). Очолив комітет сенатор Микола Маслов, заступниками стали інженер Сергій Тимошенко та професор Іван Власовський.
1935 січень - Сергій Тимошенко – делегат Волинського єпархіального зібрання духовенства і мирян як представник від Товариства імені митрополита Петра Могили. Від 1937 року входив до комісії зі створення Регіонального плану забудови Волині.
1935 - Сергія Тимошенка обрали депутатом від округу № 56, у який входили Луцький і Горохівський повіти, до Сейму Республіки Польща.
1938 - сенатор Речі Посполитої.
1933 17 жовтня - в Луцьку представники українських організацій Волині утворили Волинський громадський комітет допомоги голодуючим у Радянській Україні (ВГКДГУ). Очолив комітет сенатор Микола Маслов, заступниками стали інженер Сергій Тимошенко та професор Іван Власовський.
1940 - 1941 - проживав у Любліні.
1941 - 1943 - проживав у Луцьку, згодом у Німеччині в Ґейдельберзі.
1946 - жив у м. Пало-Альто в Каліфорнії (США).
6 липня 1950 помер у Пало-Альто.
В Грузії і Росії, Україні і Польщі, Чехії і Канаді, Парагваї та Аргентині зведено понад 400 будівель за його проектами.
Син Сергія Олександр успадкував батьківський талант. Він будував славнозвісні нью-йоркські хмарочоси, а ще був головним архітектором метро у Вашингтоні

Тимошенко Сергій
Борозна у чужому полі
На Волині є показова сільська хата за проектом відомого у світі архітектора
Брати Тимошенки – вчені світової слави
У Луцьку відкрили пам’ятну дошку архітектору Сергію Тимошенку
Архітектор і політик - Сергій тимошенко
10 причин, чому вулицю Ярощука варто перейменувати на Сергія Тимошенка
Матеріали всеукраїнського наукового семінару
Тимошенко Сергій Прокопович
Як батько українського модерну "міністрував" в Уряді УНР
Сергій Тимошенко
Брати Тимошенки – вчені світової слави
Під Луцьком – перша «хата Тимошенка», відомого архітектора
Забутий архітектор Сергій Тимошенко: проблеми дослідження
http://www.hroniky.com/news/view/20358-timoshenko-luckij-spadok-vidatnogo-arhitektora-ministtra?fbclid=IwAR0aO4BMhWdk2CbAzp7kk6Hm04G7c8APTH07XEjn9iQn0kmbywpT1rPFN4Q
Волинь у житті та архітектурній спадщині Сергія Тимошенка. Анатолій Оліх. № 3 (275) 11.02.2021 М.В
Гурток "Спокій"
УКРАИНСКАЯ СТУДИЯ ПЛАСТИЧЕСКИХ ИСКУССТВ (Украинская художественная академия). Прага. 1923–1952
Храми Волині за проетами С.Тимошенка

У Волинській області: Михайлівська церква (1928–1929 рр.) у Біличах Іваничівського району, церква Святого Йоана Предтечі (1934 р.) в Прилуцькому Луцького району, церкви Різдва Пресвятої Богородиці (1937 р.) у Боровичах і Покровська (1934 р.) у Гораймівці Маневицького району. У Рівненській області:

Успенська церква (1939 р.) в Опарипсах Радивилівського району, церква Різдва Пресвятої Богородиці (1936 р.) в Карпилівці Рокитнівського району, церкви Різдва Пресвятої Богородиці (1937 р.) в Ясининичах і Покровська (1923–1928 рр.) у Бронниках Рівненського району

Волинь. Село Жидичин, Ківерцівського р-ну. "Типова українська хата Сергія Тимошенка

Луцьк. Вул. Ярощука, 16. який спроєктував і в якому С.Тимошенко проживав 1934-1939 рр. Вулиця і досі носить ім’я якогось комуніста діяча Юхима Ярощука з обкому партії

Волинь. Село Прилуцьке, Ківерцівського р-ну. Церква Св. Івана Предтечі (дер.), 1932 р. освятив храм єпископ Луцький Полікарп (Сікорський), вікарій Волинської єпархії, 20 січня 1937 року

Луцьк. Вул. Червоної Калини 7. 1934. Будинок Кубашевського

Луцьк. Житлові будинки

Луцьк. Вул. Ярощука, 14/2

Луцьк. Кривий Вал 17. Ділянка товариства "Вольт" 1938 р. продана Анні та Миколі Залеським, 1938

Луцьк. Вул. 8 березня

Луцьк. Стрілецька, 11. Будинок для Василя Тимощука, 1936 (тепер Фелічіта напроти Променя)

Луцьк. Кривий Вал, 13. Будинок Володимира Курджіновського (тепер частина Луцької музичної школи імені Шопена)

Луцьк. Вул. Шевченка. 1939. Будинок Євгена-Яна Гутовського, 1936

Волинь. Село Біличі Іваничівського району. Михайлівська церква (1928–1929 рр.)

Фото