Сарцевич Станіслав
Луцьк
7 жовтня 1904 - в с. Бобрицька Болярка Житомирської обл. народився Сарцевич Станіслав Валер'янович.
Батько Станіслава – Валер’ян мав литовські корені, закінчив Академію мистецтв у Санкт-Петербурзі та був скульптором, загинув коли синові не було й 10. Мама Станіслава в дівоцтві мала прізвище Ріхтер. Її сім’я жила на Житомирщині, за національністю вона – німкеня, коли хлопцеві було 14, матір заслали до Сибіру. Дружина Юлія Карлівна Розбицька, родом з Луцька (народилася 20 квітня 1911 р.).У подружжя було четверо дітей: Марія (1931), Ядвіга (1933), Владислава (1936) і Леопольд (1942).
- здобув освіту історика, у Луцьку викладав цей предмет у навчальному закладі, який згодом став педінститутом.
- під час II Світової Війни був партизаном, 6 серпня 1944 року його призвано до радянської армії (516-й стрілецький полк 107-ї стрілецької дивізії).його було важко поранено в ногу, отримав І групу. 8 березня 1945 року нагороджений медаллю «За відвагу» - за знищення чотирьох німецьких солдат під час бою за населений пункт Gross Chelm (тепер Chełm Śląski, Польща).
- учитель, начальник відділення зв'язку, бухгалтер відділу соціального забезпечення.
1979 - учасник виставки самодіяльних майстрів м. Луцьк.
29 лютого 1984 - художник помер і похований в Луцьку.
У Станіслава Валер’яновича було четверо дітей: Марія (старша донька), Ядвіга (середня), Владислава (молодша) і син Леопольд (Поль).
Протягом близько 20 років створив понад 50 розфарбованих цементних фігур у людський зріст - образи жінок, класиків, тварин, алегорії.Він також є автором ряду малярських творів у дусі "базарної" картини. Серед скульптур найбільшої уваги варті дами в капелюшках, купальниці, ангели, портрети І.Франка, М.Гоголя, В.Стефаника; серед картин - "Місто і Будинок культури", "Дама на прогулянці", "Пейзаж з рікою", написані на стінах будинку майстра.
САД СКУЛЬПТУР:
"Олень", "Косуля", "Жираф", "Лев", "Муза", "Козак і дівчина", "Сикстинська Мадонна", "Мавка", "Наталка Полтавка", "Божа мати", "Господиня", Танцівниця, "За клавесином", "Юнак із книжкою в руці", "Іван царевич на сірому коні", "Той що дивиться в небо", "Той що слухає солов'їв", "Той що читає", "Той що танцює", "Той що грає", "Гімнастка", "Оголена", "Вчитель", "Квартет", "Партизани", "Дівчина", "Гімназист", "Вершник", "Муза", "М. Гоголь", "О.Пушкін", "В.Стефаник".
Частина колекції скульптур знаходилася у приміщенні на вулиці Плитниця, №1 де і згинули, оскільки нащадкам і совковій "культурній інтелігенції" Луцька 80-х років на той час усе це не було потрібне вони пили каву та будували комунізм.
Про митця та його сад створено фільми:
«Чарівник із Луцька» «Щоб було гарно на землі» (кіностудія «Волинь») «Я покажу вам свій сад» («Укртелефільм»)Про його роботи та життя можна дізнатися лише з цих фотографій і відео
Stanislav Sartsevich, Sculpture garden
Дід Стась та його скульптури
Станіслав Сарцевич і його сад цементних скульптур
Stanislav Sartsevich. SPACES
У Луцьку хочуть відтворити скульптури самобутнього митця: шукають меценатів
Під жирафою росли… конвалії. Про скульптора Сарцевича
“Я хочу, щоб було гарно на землі”
“робота - це мої ліки, якби не вона, мене б давно вже не було”
“працюю з голови і по зразках”
Вже виростають слова «добра людина»
... Це засвідчив другий міський фестиваль аматорського та професійного кіно «Моє місто - моє життя», урочисте закриття якого відбулося у кінотеатрі «Промінь». Було представлено вісімнадцять професійних фільмів і шістнадцять аматорських робіт. Скульптор-примітивіст Станіслав Сарцевич з фільму-спогаду «Щоб було гарно на землі» (НАК «Волинь») - це, за словами найстаршої кіноаматорки Луцька Ірини Левчанівської, найкраща модель для пам’ятника Добрій людині.
Журі, яке очолював член Національної спілки кінематографістів, голова асоціації молодих кінематографістів Олесь Санін, відзначило цей фільм першою премією серед аматорських стрічок. Автор сценарію - Ірина Левчанівська, режисер - Валерій Бєлов, оператор - Борис Ревенко. Найбільше добро людям герой приносить своєю творчістю. Вийшовши на пенсію, колишній бухгалтер Станіслав Сарцевич став майструвати - свої скульптури він виставляв на прилеглій до будинку території. Сусідів це обурювало. Вони зазіхали на ту діляночку землі, бо хотіли вирощувати на ній городину. І що ви думаєте? Влада намагалася приструнити Станіслава Сарцевича. Проте він продовжував творити, аж поки не пішов із життя. І залишив нам чудову спадщину.
І вже вкотре билася думка в голові: життя - це підрахунок втрат. Але ж, Господи, довго нам ще рахувати ці втрати?! Автори фільму не пропонують глибоких роздумів про сутність людського життя і щастя, а просто подають думки, викликані фактом.
- Можливо, не всім подобалися скульптури Станіслава Сарцевича, - сказала Ірина Левчанівська. - Однак ми повинні виходити з того, що він намагався прикрасити наше місто! Зачаровував своєю творчістю так, що годі й думати визволитися з-під впливу казкових образів! Розмальовував свій будинок дивними райськими птахами та квітами. І ніколи не вимагав від життя багато... Він гідний пам’ятника Добрій людині!
Фільм ніби промовляє до глядачів: «Хай не переводяться доброта і віра в те, що таки повернуться до Луцька Станіслава Сарцевича!»
