Луцька друкарня.
Іван Огієнко ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ДРУКАРСТВА. ...>>>

ЛЯМЕНТ
Перше друковане видання в Луцьку 1628.

Збірник «Лямент…» багато в чому типовий для тогочасної поезії. У ньому червоною ниткою проходить тема смерті, яка стала однією з центральних у барочній культурі.

«Лямент по святобливо вмерлім… Іоану Васильовичу пресвітеру» — один з прикладів української барокової поезії. Її автори — духовні особи, міщани, вчителі та учні братської школи вшанували пам'ять священика Луцької братської Хрестовоздвиженської церкви о. Іоана Василевича. Редактором збірки був чернець братського монастиря о. Давид Андеєвич, а видрукували її в мандрівній друкарні Павла Домжива Лютковича. Надрукована на 11 аркушах і об’єднала кілька поетичних творів. Один із них, що дав назву книжці, написав ієродиякон Давид Андрієвич, чернець Луцького братського монастиря. Цей твір займав 9 сторінок. Далі йшов «Трен нищих спудеїв школи братської Луцької» на 3 сторінки, який підписав Григорій Соминович, пентіарх школи Луцького братства. Далі була «Еклегія» Іоана Карповича на 4 сторінки. У книзі була непідписана поезія-анаграма, де можна було прочитати, хто був померлий Іван Васильович, священик Луцького братства. Цей твір належав до перших зразків «курйозної» барокової поезії, яка розвинулася в другій половині XVII ст. в Україні. У «Ляменті…» був вміщений ще «Епітафіон». Із нього довідуємося, що священик Іоан Васильович прожив 55 років, із яких 29 — в сані ієрея. Сім останніх років був улюбленим пресвітером Луцького братства. Помер Іоан Васильович 8 лютого 1628 р. опівночі. На книжці стоїть дата 11 лютого 1628 р. Ймовірно, цього дня ховали покійника і на цей же день могла бути видрукувана книжечка як своєрідна пам’ятка про померлого.Єдиний примірник книги «Лямент...» знаходиться у зібранні національного музею імені Андрея Шептицького у Львові.

Павло Домжив-Люткович-Телиця........>>>

Луцьке євангеліє XIV ст.

Рукописне евангеліє з Святокрасненського монастиря Луцька. Пам'ятка волинської книгописної школи та пам'ятка української мови XIV ст. Луцьке Євангеліє майже на два століття старше за Пересопницьке євангеліє і вважається його предтечею. Це одна з найдавніших богослужбових книг України, що збереглася до наших днів. Євангеліє має сім заставок і майже 400 мальованих заголовних літер — ініціалів. Заставки: тератологічні (аркуші 1, 43, 89, 108, 154); плетінчасті (аркуш 205, зворот; 228). Ініціали (за Я. П. Запаском): тератологічні (184 одиниці), плетінчасті (139 од.), геометричні (із візантійських скобок, 46 од.). Розміри книги в оправі — 324 х 254×75 мм., внутрішнього блоку аркушів — 300 х 245×60 мм. Написано на пергаменті. Місцем написання книги був Спаський Красносельський монастир поблизу теперішнього с. Ратнів Луцького р-ну. Оправа (XVI — XVII ст.) — дошки, обтягнуті шкірою.Рукопис зберігається в Російській державній бібліотеці в Москві фонд 256, № 112.

Луцьке Євангеліє XIV ст........>>>

Рукописи та стародруки.

Четвертинська друкарня

Село Четвертня — Луцького повіту на Волині над річкою Стир — було родинним маєтком князів Четвертинських. Загорівські монахи, ієромонах Павло Домжив-Люткович Телиця та ієродиякон Сильвестр, 1624 р. разом з своєю мандрівною друкарнею прибули на заклик кн. Григорія Четвертинського, в Четвертню й оселилися в Преображенськім монастирі. Тут вони почали складати Псалтиря, який і вийшов у світ 27 липня 1625 р.