Минуле і сучасне Волині: Олександр Цинкаловський і Волинь. Матеріали 9 нукової історико-краєзнавчої міжнародної конференції 20-23 січня 1998 року.
Олена ОГНЄВА (Луцьк) ВОЛИНЬ У МІНІАТЮРАХ РАДЗИВІЛІВСЬКОГО ЛІТОПИСУ.
З введенням до наукового обігу факсимільного видання Радзивілівського літопису дослідники Київської Русі отримали важливий джерелознавчий матеріал - не тільки літописний, але й образотворчий, який постає своєрідним вікному далекі часи. Всього у Радзивілівському літописі, за підрахунками дослідників, 618 мініатюр, що ілюструють події допочатку ХІІІ століття. Аналіз Радзивілівських мініатюр, вивчення їх особливостей виявляє:
1) у переважній більшості межа між окремими групами мініатюр співпадає з межею руського літописання, що визначена текстологами;
2) ставлення літописця до тих чи інших подій, що зафіксовані у літописі, співпадає в переважній більшості з позицією ілюстратора.
Понад 53 мініатюри присвячено подіям на Волині ("волинський цикл"), які визначені приблизно, оскільки в одному зображені може бути суміщеним кілька подій, і освітлюють політичну історію Волинської землі з 80-х pp. XI ст. до початку ХІІІ ст. (окремо виділяється єдина мініатюра, що ілюструє панування аварів над дулібами: зображено обрина, який їде НА возі, що запряжений жінкамн-дулібами a. 5 зв., м. 7).
Сюжети "волинського циклу" поділяються на кілька груп, які відбивають події 1085-1087 pp., І097-1099, 1 118-1120, 1135, 1139-1142, 1149-1151. 1158, 1156, 1202-1205, свідчать про боротьбу за відокремлення земель південно- західної Русі, утому числі і Волині, за незалежність від Києва та яскраво ілюструють головні етапи формування адмінстративно-політичної системи Волині через епізоди в її історії.
Не випадково, що перші волинські сюжети мають відношення до Ярополка Ізяславича, політика якого відображає нові відцентрові тенденції в розвитку Київської держави: виступ Ярополка Ізяславича Волинського протії Київського князя Всеволода і його сына Володимира; втеча Ярополка до ляхів; прихід Володимира Всеволодовича Мономаха до Луцька; відправка Гертруди, матері Ярополка, та Ірини, його дружини, до Києва; загибель Ярополка Ізяславича від руки Нерадця; втеча Нерадця до Перемишля; перенесення труни з тілом Ярополка до Києва; зустріч труни князем Всеволодом, митрополитом Іоаном, духовенством (а. 118 зв.-а. 119, М. 267, М. 268. М. 269, М. 270, М, 271).
Майже всі мініатюри на просторі 1074-1093 pp. доброзичливо зображують долю Ізяслава і його синів Ярополка і Святополка Володимир Мономах, син Всеволода, зображений злодієм, який жене дружину і сноху Ізяслава {Гертруду та Ірину як звичайний полон). Можливо, це пов'язано увагою до їх долі Нестора придворного літописця Святополка Ізяславнча. Тенденції князя Ізяслава виявляються не тільки в тому, що ілюструвалися його діяння, але й зверненням уваги до дрібниць - мініатюра, що зображає втечу Нерадця, вбивці Ярополка Ізяславича.
Наступна група мініатюр відбиває події "волинської феодальної" війни: перевезення осліпленого Василька Теребовельського у супроводі Давида Ігоревича Волинського до Володимира на Волині; бесіда Давида Ігоревича з Володимиром Ростиславичем; відправлення гонця за осліпленим Васильком; вимога на віче мешканців Володимира видати на розправу Туряка, Василя, Лазаря, винних в осліплянні Василька; похід володимирців на Луцьк; осада Володимира силами Давида Ігоревича; загибель Мстислава Свяюполковнча Волинського; розгром військ Давида Ігоревича спільними силами володимирців та військ Святослава і воєводи Путяти Вишалича; втеча Давида Ігоревича; вигнання Давида Ігоревнча з Русі (а. 14 зв., М. 311; а. 144, М. 135; а. 144, М. 316; а, 145. М. 314; а 146, М. 321; а. 146, М. 322; а. 146, зв. М. 323).
Ще 4 мініатюри відбивають боротьбу володимирських князів за відокремлення від Києва і пов'язані з іменами Ярослава Святослаовича та Володимира Мономаха: похід Володимира проти Ярослава; примирення Володимира Мономаха та Ярослава; відїзд Володимира Мономаха з Володимира; втеча Ярослава з Володимира до ляхів; вокняжіння у Володимирі Романа, сина Володимира Мономаха; вручення Володимиром Мономахом княжого меча своєму сину Андрію; від'їзд Андрія на княжіння до Володимирa. 157 зв., М.358 - 361).
Наявність мініатюр з зображенням на їх краях тварин посилює значимість подій, що зображення і несе додаткові відомості; ведмедя - символ лісової природи; мавпа - мінливість кочовників, несподіваний напад - кішка та миша; собака - символ свари. Собака зображений на мініатюрі, що висвітлює від'їзд Володимира Мономаха з-під Володимира після примирення з Ярославом Святполковичем і сприймається як натяк на те, що свара ще буде мати продовження, як цс сталося у 11 19 році.
Вручення меча означало право на володіння тією чи іншою землею, як це подасться в деяких мініатюрах волинського циклу.
З мініатюри відбивають етап відокремлення Волині у напівсамостійне державне утворення, що пов'язується з ім'ям князя Ізяслава Мстиславича та його боротьбою з Ольговичами; пожалування Ярополком Володимировичем своєму племіннику Ізяславу Мстиславичу Волинського княжіння ( а. 166, М. 392); спроба Всеволода Ольговича, оволодіти Володимиром на Волині, яка завершилась втечею київського війська; підправлення Всеволодом Ольговичем Київським свого сина Святослава на Волинське княжіння (а. 170. М. 405; а. 173, М.4І4)
Підтвердженням поваги літописця до особи Ізяслава Мстиславича є те, що йому присвячено 54 мініатюри, а Володимиру Мономаху та Всеволоду "Большое гнездо" - 31, Андрію Юрієаичу Боголюбському - 34. Поважне ставлення до Ізяслава, присутнє в інших мініатюрах. Коли Всеволод Ольгович Київський 1139 р. рушив в похід на Ізяслава Мстиславича Волинського ( л. 170, н.), то дошедше Гирини його військо "пополошилося, бежаша вспять"; переляк, "пополох" зображений у вигляді одинокого воїна, спішеного. в кущах , озброєного списом і щитом, але без шолома. Знову відчувається іронія ілюстратора.
Продовження боротьби князя Ізяслава та його сина Мстислава за Київський престол з Юрієм Володимировичем та його сином Андрієм і вплив цієї боротьби на долю Волинської землі висвячено в наступних мініатюрах: рада Юрія Довгорукого з В'ячеславом Пересопницьким про мир з Ізяславом Мстиилавичем; похід Юрія на Луцьк; рух військ, союзних Юрію Довгорукому з різних боків до Луцька: початок битви Андрія Юрійовича з пішим військом Володимира Мстиславича під Луцьком; розпал битви під Луцьком і оточсння противником Андрія Юрійовича; єдиноборство Андрія з іноземним воїном; смерть одного з молодших дружинників; звернення Андрія до батька - Юрія Довгорукого про примирення; переговори і примирення Юрія та Ізяслава в Пересопниці; приступ Володимира Володаревича Галицького до Луцька; відхід Володимира до Галича після невдалої осади Луцька; пожалування Юрієм Довгоруким сина Андрія Туровим, іншими містами; від'їзд Андрія до Пересопниці; спалення Зареченська - Пересопницького Ізяславом Мстиславичем; втеча Мстислава Ізяславича до Луцька разом з дружиною; осада у Володимирі Мстислава Ізяславича військами Юрія Довгорукого і Ярослава Володимировича Галицького; рада Юрія Довгорукого під стінами Володимира на Волині: повернення військ після невдалої осади війська; вокняжіння Мстислава Ізяславича Волинського у Києві; від'їзд Мстислава до Володимира на Волині (a. 183 зв., M. 449; a.184. M. 451; a.184 зв. M. 452; a. 185, M. 453; a.185, M. 454; a. 185 зв., M. 455; a.187 зв., M. 462; a. 188, M. 463; а.189; а M. 495; a.199, M. 498 ; a. 201, M. 505; a. 201 зв., М.506; a. 202, M. 509).
Іронічне ставлення до Юрія Довгорукого та його сина Андрія також відчувається в мініатюрах. 1135 року Юрій Довгорукий втрачає в черговий раз Переславль і мініатюрист при зображенні сюжету, що створювався на підставі Київського літопису, обігрує герб Переславля Руського: малює голу людину, ідола, як натяк на Юрія Довгорукого, який залишився без волості в Руській землі.
Заключна група мініатюр відбиває діяльність Романа Мстиславича, який об'єднав південно-західні землі, а з часом відібрав Київ у князя Рюрика: похід Романа Мстиславича на Київ; посилка грамоти Рюріку Ростиславичу у верхнє місто; хресне цілування Рюрика та Ольговичів Чернігівських Роману Мстиславичу; від'їзд Рюрика до Овруча; похід на половців Романа Мстиславича pазом з іншими князями; захоплення в полон родини Рюрика (а. 237, М. 596; а, 237 зв. М. 597; а. 245, М. 602; а, 245, М. 263).
Після 201 року ілюструються записи про Київські події. Проте автор літопису незмінне на боці Романа Мстиславича, союзника Всеволода ''Большое гнездо", і ворожий Рюрику Ростиславичу. Останнім рядом мініатюр зафіксована політична ситуація, коли 1205 р. вже сформувалися два політичних центри, що піднялись над Київом: на північному сході - Володимир-Суздальський, на південному заході - Галицько-Волинський.
Скорочення: а.- аркуш, М.- мініатюра, зв.- зворотна сторона аркуша, в.- верхня мініатюра, н.- нижня мініатюра.
Радзивилловская летопись. Санкт-Петербург. "Глаголь".- М.: Искусство, 1994.- T. 1. -текст, исследование, описание минитюр: Т. II. - текст - факсимиле.