ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС. Написаний на Волині ХІІІ ст.
ІПАТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС ЛІТОПИС РУСЬКИЙ) Список 1420 р. 307 нумерованих аркушів. Бібліотека Академії наук 16.4.4.
Список містить:
- Повесть временних лет. Київського Нестора Летописця.
- Київський літопис XII ст.
- Галицько-волинський літопис ХІІІ ст.
 ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС. Пер. Переклад Л.Махновця 1989.
ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС. Пер. Теофіль Коструба. 1936.
Володимир Василькович: модель князя-філософа. Кралюк П.М., доктор філософських наук.
Галицько-Волинський літопис. Р.М. Федорів.
Лаврентіївський літопис. Cписок 1377.
ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС ХІІІ ст.
Літопис, походить з міста Володимира (на Волині), найвидатніша пам'ятка писемності написана при волинському епископі Іоні II. Основна частина Галицько-Волинського літопису укладалася й редагувалася за часів правління Володимира Васильковича. Одна із частин Волинського літопису писалась в Любомлі. Саме тоді було об'єднано Галицько-Холмський літопис волинського князя Данила Романовича (Галицького) з літописом Володимирських князів Василька Романовича та його сина Володимира Васильковича. Частина літопису, що написана у місті Володимирі і присвячена безпосередньо історії Володимирського князівства, охоплює події 1259—1290 рр. В.Л. є заключною частиною Іпатського літопису (Літопису руського).
Нині В.Л. (Іпатський список) зберігається в Ленінграді, у бібліотеці Академії наук СРСР. книгу переписано близько 1425 року. Рукопис має старовинну шкіряну оправу з мідними застібками і нараховує 307 нумерованих аркушів (включаючи й перший, колись чистий, а тепер із різними пізнішими приписками), або 614 сторінок. У рукопису, де текст розташовано у два стовпці, 40 зошитів (не рахуючи першого аркуша) по 8 аркушів; але 5-й зошит має 7 аркушів, 8-й — 6, 10-й — 3, 14-й — 6, 40-й — 7. Вирвано лише один, восьмий аркуш п’ятого зошита; він мав бути між арк. 40 зворотним нинішньої нумерації.
В.Л. охоплює події 1201-1291 рр. Спочатку В.Л. складався з окремих історичних повістей. Лише при створенні загального зведення було внесено хронологію. За змістом і мовно-стилістичними особливостями В.Л. поділяється на дві частини: Галицький літопис (1201-1261 рр.), складений у Галичині, в основу якого покладено літописання часів волинського князя Данила Романовича і Волинський літопис (1262-1291 рр.), складений на Волині, який більше відображав історичні волинські землі за князювання Василька Романовича та його сина Володимира.
Детальний аналіз тексту та порівняння з іншими руськими літописами і хронікою Длугоша дає можливість виявити п’ять редакторів:
1) редактора, що довів працю до 1234 р. за Іпатіївським списком (писав близько 1255 р.);
2) редактора — продовжувача літопису до 1266 р. (писав близько 1269 р.);
3) дальшого продовжувача літопису до 1286 р. (писав близько 1285 р.);
4) редактора, який довів запис до 1289 р., докорінно переробивши (починаючи від 1261 р.) продовження літопису редактором 1286 р. і частково редактором 1266 р. (писав близько 1289 р.);
5) останнього редактора, що продовжив літопис від 1289 до 1292 р. та вніс деякі редакційні зміни. Час його роботи — початок XIV ст.
Місцем написання двох перших редакцій був Холм, тому ці редакції можна назвати першим і другим холмськими зводами; місцем написання третьої редакції був Перемишль (перемишльський звід); четвертої — Любомль; п’ятої, можливо, Пінськ.
Імовірними авторами були: першої редакції — холмський єпіскоп Іван, колишній сідельничий короля Данила Іван Михалкович Скула; другої редакції — Діонісій Павлович, видатний державний діяч, працівник княжої канцелярії; третьої — перемишльський єпіскоп Мемнон або хтось з його духовного оточення автор четвертої редакції (1289) стоїть на зовсім протилежних позиціях. Він не лише захисник повної самостійності Волині та її політики, але, спираючись на те, що сила засновника Волинського- Галицького князівства, князя Романа, мала своє головне джерело у Волині, він пропагує зверхність Волині над Галичем. Тому він протиставляє культові короля Данила культ Романа, неприхильно ставиться до колишньої коронації Данила та до його унії з Римом, на противагу яким він висуває вимогу триматися православного «правовір’я».; четвертої — близька до Володимира Васильковича духовна особа, імовірно з любомльської церкви; п’ятої — житель Пінська, який довгий час перебував біля Мстислава Даниловича, а опісля при дворі пінських князів, через що в літопис внесено дещо з пінських літописних записів.
|
