З появою фотографії в мистецтві відбувається криза ідентифікації. Митці більше не розуміють своєї ролі. Вони відмовляються документувати реальність. Поступово митці відмовляються від точності зображення, потім від фігуративності, кольору, форми та врешті-решт від образотворчості як такої.

В своїй практиці основною темою діалогу між мистецтвом і глядачем автор обирає першопочатково тему- сакральну. В даній експозиції розповідається про Житіє Спасителя і водночас сучасними техніками візуального мистецтва піднімається одне з ключових питань в мистецтві, що таке картина?

Галерейний простір постає як окреме полотно, на якому мистецькі об‘єкти формують композицію і неначе театральні декорації розповідають найважливішу історію людства. Таким чином досліджуючи галерейний простір як умову існування мистецького об‘єкту, автор нівелює загально- установленими поняттями виставкового простору

Іштван Кус