ДОРОГОЧИН
(нині Підляшшя, Польща).

ЄВРЕЇНОВСЬКИЙ ЛІТОПИС/
Книга Великого княжества Литовскаго и Же[мо]ицкаго.
О княжати Борку и о брате его Кунасе.
...И учинил себе князь великии Монтвин в нем столец, и назвался великим князем новгородцким. И пошли из Новагородка, зарубили Берестеи и Дорогочин, и Мелник, от Батыя спустошеныи и разрушеныи; он те городы зарубил и почал на них княжити, на Новегородце и на тех вышеименитых...

ЙШОВ 1237 рік... Цей рік для Галицько-Волинського князівства (ГВК) склався дуже не просто. Влітку одна з комтурій Тевтонського ордену під проводом комтура Брунна захоплює Дорогочин . Його підтримує князь Мазовецький Конрад. В цей час Русь потерпає від монголо-татарнашестя. Ось-ось вони підійдуть до Києва, а далі і до ГВК недалечко. В ГВК править князь Данило. Він намагається політичними засобами добитися союзу з князівством Краківським та Угорським королівством (король Бела). На ГВК поглядає папа Інокентій IV з метою збільшення своєї пастви. Князь Данило бажає використати це для захисту своєї держави від монголо-татарської навали і просить скликати хрестовий похід. Для проведення переговорів до ГВК прибуває папський легат. Але світ христової церкви ще не розвіяв язичницький морок на цих землях і у віддалених куточках, темних лісах, непрохідних болотах, темних печерах жевріють ще язичницькі ватри.

КОРОНАЦІЯ ДАНИЛА В ДОРОГОЧИНІ.
Вже при перших спробах Данила звязатися з Римом, папа не полінувався запропонувати йому королівської корони. Але Данило дуже довго відмовлявся від тої почести. По перше, не привязував надзвичайної ваги до пустого титулу, а по друге не хотів дразнити татар у пору, коли папа, разом з короною, не міг йому дати воєнної допомоги. Але папа дивився на ті справи інакше й вислав до Данила свого делєгата Опізона з короною. Довго їздив Опізон за Данилом, поки його не намовив. Остаточно Данило приняв корону й коронувався в пограничному Дорогочині (1253), але зробив це тихо й безголосно, наче між іншими, підчас одного із своїх багатьох походів на ятвягів. Ждучи на підмогу папи проти татар, Данило не спішився з запроваджуванням єдности української церкви з римським престолом і це викликало обурення папи. В грамоті з 1257 р. папа закидує Данилові недотримання умови й рівночасно закликає католицьких володарів силою примусити Данила до унійної ревности. Але цей заклик папи не мав більших успіхів, як йогож таки маніфест з 1253 р. про хрестоносний похід католицьких володарів проти татар. Як тоді, так і тепер ніхто й пальцем не рушив, а Данило порвав остаточно з Римом.
Микола Голубець. ВЕЛИКА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Львів 1935 р. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА.

ВАСИЛЬКО ЯРОПОЛЧИЧ (* бл.1151 † 1182)
Князь дорогичинський (1180-1182 рр.). Претендував на Берестя (1181 р.), після невдачі втік у Польщу і, можливо, присягнув Лєшкові Білому (1468, с. 127-128). Відомості В.Кадлубека ніби Василько заповів своє князівство Польщі не відповідають дійсності — після нього у Дорогичині сидів його син. Був зятем мазовецького князя, напевно, Болеслава IV Кучерявого (1739, s.l 88).

	Князю Данилові підносять корону від Папи Римського Інокентія в Дорогочині.
ЛЬВІВ. Заснував волинський князь Данило Романович і назвав ім'ям сина Льва.
Львів.	Дзвін в соборі св. Юра у Львові, пам'ятка пановання Любарта-Дмитра над Галичиною. Михайло Грушевський.Ілюстрована історія України. стр. 143.
ХОЛМЩИНА. ХОЛМ.
ДОРОГОБУЖ. Згадка в"Рускій Правді" в котрій є постанова Ізяслава про пеню в 80 гривень за вбийство старого конюха при стаді, «его же оубиле Дорогобоудьци» через місто проходив Ікнязь, повертаючись в Київ з польскою військовою допомогою для придушення постання київлян 1068-1071 рр. 1084 р. перша згадка в "Повсті временних лет" коли в ньому князював онук Ярослава Мудрого, Давид Ігоревич "В се же лето ... Всеволод же посла по Давида и приведе его к себе и вдасть ему Дорогобуж...". За участь в осліпленні Василька, князя теребовлянського в 1102 р. на Витічівському з*їзді князів його позбавили Володимир-Волинського наділа а залишили йому Дорогобуж. Загальна площа Дорогобужа, досягала 20 га. Від 1150 до 1152 р., князем був Володимир Андрійович котрий відняв місто у Володимира Мстиславича. У XI-XIII ст. Дорогобуж був столицею Рюриковичів - свідчить польський путівник 1934 року. Рід місцевих князів називав себе Дрогобузькими. У 1230 р. Дорогобуж входить до складу Луцького князівства, в 1371 р. переходить до князів Острозьких. В ХІ ст. існував православний Успенський монастир. З 1644 по 1834 роки був у володінні братів-василіян. Містом володіли Заславські, Сангушки, з яких князь Януш Сангушко у 1703 році віддав місцевий маєток одній з бічних ліній роду. В ті часи маєток Дорогобуж був заледве тінню колись величного княжого граду і складався з 5 сіл та самого містечка. Був він протяжністю у 45 км. Після Сангушків Дорогобужем володіли Конєцпольські, Валевські, Завіши, Йодки, а нарешті - російський рід Раковичів.
Свинцеві князівські печатки. Дорогобуж. ХІ-ХІІ ст.	Богородиця Одигрія з Дорогобужа. 13 ст. Історико-краєзнавчий музеї м. Рівне.
БЕРЕСТЕЙЩИНА. КАМ'ЯНЕЦЬКА БАШНЯ. 1271-1284 рр. (Кам'янецька башня, Каменецький стовп, Біла вежа) XIII ст. /пограничний опорний пункт волинського князя Володимира Васильковича/ Висота 29 м. (Кам'янець-Литовський, Брестська область, Білорусія.) ЛІТОПИС РУСЬКИЙ. Роки 1287 — 1292. ...Князь же Володимир за княжіння свого багато городів поставив, після отця свого. Він поставив Берестій 43, а за Берестієм поставив город на пустому місці, що називається Лосна, і назвав його ім’ям Каменець,— тому що [там] була кам’яна земля. Спорудив він також у нім башту кам’яну, заввишки сімнадцять сажнів, гідну подиву всім, хто дивиться на неї, і церкву поставив Благовіщення святої богородиці, і прикрасив її іконами золотими, і начиння служебне викував срібне, і Євангеліє апракос, оковане сріблом, [і] Апостола апракос, і Паремію, і Соборник отця свого тута ж положив 44, і хреста воздвижального положив.
Кам'янецька башня. Наполеон Орда.	Башта коло Кам'янця Литовського (в Берестейщині), поставлена Володимиром Великим. Ілюстрована Історія України М.Грушевський, 1913 р.
Деталь башні.	Башня волинських князів в Кам'янці-Литовському