Б.В. Колосок. Православні святині Луцька. Київ. Техніка. 2005.  Ст. 222-225

Церква Феодосія Чернігівського

В західній частині Луцька, на місці колишнього передмістя Красне, по вулиці Володимирській стоїть церква Феодосія Чернігівського Чудотворця. Вона цегляна, тинькована, дев’ятидільна з восьмигранним барабаном, що перекритий наметом з маківкою, з триярусною дзвіницею, увінчаною чотиригранним наметом. Апсида прямокутна в плані. Дерев’яний світловий барабан опирається па чотири стовпи з підпружними арками і парусами. Навколо них перекриття хрестові, в бічних навах

повзучі. Під дзвіницею перекриття хрестові. До 1969 р. зсередини й зовні була побілена. Перші розписи інтер’єрів виконані в 1970-1971 рр. волинською художницею Лідією Іванівною Спаською (5.04.1910-15.08.2000). У 1985 р. вони доповнювались. Хори добудовані в 1974-1975 рр., сіни до дзвіниці у 1986 р. В оздобленні фасадів головну роль грають карнизи та лопатки, виконані в характерному для часів будівництва «цегляному» стилі. Карнизи багато уступчасті, в своїй нижній

частині утворюють гранчасті пірамідки. На зовнішній апсидній стіні з 1906 р. висить меморіальний хрест з довідкою про військове поховання поруч з церквою.

Історію будівництва церкви коротко описує протоієрей Максимович у статті про її урочисте освячення:

«Храм построен на могилах славных гренадер. В 1848 г. гренадерский корпус, направляясь в Венгерскую кампанию, страмно пострадал от губительной болезнихолеры" - по 8-10 человек клали в одну могилу... не только в Луцке, где временно стоял корпус.

Заветное желание чинов 2 бригады 11 полка дивизии устроить церковь на своем военном кладбище, слава Богу, осуществилось. Храм построен камепный, в одной связи с такою же колокольней - однопрестольный, вмещающий более трехсот человек. В святом желании нашем приняли посильное материальное участив соседи по гарнизону Изюмцы, артиллеристы и местный лазарет; а глядя на доброе святое наше дело, пришли на помощь к нам добриє люди: Высокопочитаемый пастырь О. И. Ильин Сергиев, Т. М. и М. Н. Пржилуцкие, Е. Н. Заливкина, Е. Д. Василевская, А. Ив. М-чь и многие другие. Долго сравнительно продолжалась постройка церкви. Закладка храма совершена в ноябре 1902 г., а освящение лишь 31.08.1906. Трудно строить храм с. малими средствами, но Бог помощник в атом деле» [87, с. 1061-1062].

Цінними для історії церкви є спогади Л. І. Спаської про те, як вона розписувала церкву: «А церковь Феодосьевскую я всю расписала. Там бьіл только иконостас очень хороший. В нем только в Царских вратах пришлось поправить “Благовещсниє”. Боюсь, что Вам скучно будет читать перечисление всех икон, написанных там мною. Возможно, не все вспомню. Начала со столпов церкви: св. Василий Великий, Григорий Богослов, Іоанн Златоуст и св. Николай Чудотворец. Затем Іоапті Дамаскин, св. Феодосий Черниговский, ГІочаевская Божья Матерь в огненном столпе, преподобний Серафим Саровс кий, моляїцийся в лесу на камне, св. Мария Египетская и (сколько помнится) св. Кирилл и Мефодий и св. Владимир и Ольга, Архангел Михаил и Архангел Гавриил. Все зто немного больше человеческого роста, да еще Великомученица Екатерина. Вероятно, забьіла еще каких-то святих. А выше - образа праздников: Рождество І. X., Сошествие св. Духа на Апостолов, Крещение, Успение, Введение во храм Пресвятой Девн Марии. Сразу же у входа разделенная иконаСретение” (вероятно, забила еще какой-то образ). Вверху в кругах пророки Моисей и Илья и св. Апостоли Петр и Павел, св. Косма и Демян, св. Георгий Победоносец и иние святне. Характеристика работьі: там плохие леса были и при конце работи они рухнули. Чудом меня, ударив по голове какая-то балка или доска, толкнула на високую раму и, зацепившись слегка за нее, я только ребра поломала. Слава Богу, жива осталась». Лист Л. І. Омської від 2.06л 1991 р.

Отже, для художниці важка праця закінчилась шпитальним ліжком, а для Луцька - чудовими розписами досвідченого митця.

Професійну освіту Л. І. Спаська здобула у Варшаві і Парижі, її різнобічне обдарування і глибока віра були запорукою того, що виконані нею твори відзначалися високим професіоналізмом і канонічністю. Вона розписувала церкви у містах Росії (Мурманськ, Великий Устюг, Астрахань), Середньої Азії (Таш- кент), містах і селах України, зокрема в Києві і Луцьку. У луцькій Феодосіївській церкві вона розписала близько 150 м2 стін, створивши «56 образів святих, апостолів, ангелів, архангелів, херувимів та 8 багатофігурних композицій».

Наведемо опис розміщення виконаних Л. Спаською композицій та образів, складений луцькими художниками-реставраторами А. Квасюком, О. Романюк і Л. Обухович. Він полегшить відвідувачам церкви ознайомлення з розписами.

«Зліва у верхній частині храму в нішах, утворених арочними склепіннями і карнизом, вона розмістила сцени житія Богородиці - “Різдво Богородиці”, “Введення”. “Благовіщення”. Нижче в центрі - сцена “Успіння Богородиці”. У лівій частині храму розміщені жіночі образи св. Марії Магдалини, св. Катерини, св. Варвари, св. Марії Єгипетської, св. Ульянії, св. княгині Ольги. Справа, паралельно до Богородичного циклу композицій, розміщено житійні сцени Христа: “Різдво Христове”, “Преображення”, “Зішестя Святого Духа”. Знизу під ними - образи святих. Особливу увагу привертають на себе св. Миколай, св. Григорій Богослов, св. Феодосій, св. вмч. Стефан... Особливо цікавими є композиція “Стрітення”, розміщена на двох стовпах. Таке композиційне рішення робить нас ніби співучасниками дійства».

Композиції «Розп’яття» та «З’явлення Христа народу» належать пензлю іншого талановитого художника – лучанина В. Щукіна.

Значної шкоди було завдано живопису у березні 2001 р., коли майстри-аматори взялися перемалювати його. Завдяки втручанню Товариства охорони пам’яток історії та культури вдалося зупинити руйнацію. З липня 2001 р. до рятівних і відновлювальних робіт приступили реставратори, а на виконання художньо-оздоблювальних робіт були запрошені досвідчені

художники-іконописці. Останні - Микола і Володимир Стецюки (батько і син) - виконали розпис купола, який раніше не розписувався [58, с. 143-144].