.... Дермань і Острог місця, де Федоров трудився в 1575-1582 роках і звідки линула його слава на всю Європу, звідки пішли його вірні продовжувачі. Ці люди, навчені Москвитнином, передавали своє вміння один одному, пошнрювали книгодрукування, яке так добре прислужилося братствам. Створене при сприянні Єлизавети Гулевичівни Луцьке братство вело активну боротьбу з уніатською релігійною Ідеологією, виступало за духовне розкріпачення західноукраїнського народу.
Велику роль у справі освіти відіграла створена в І619 році - школа, яка діяла при Луцькому братстві. Спочатку в ній навчалося 150 учнів. Це число згодом зросло до 300 і більше чоловік. До Луцької школи прибувала навіть молодь з Києва, Львова. Вчені висловлюють припущення, що серед вчителів братської шхоли в Луцьку був талановитий український художник Йов Кондзелевич. Отже, можна судити, що її випускників навчали не лише мов, граматики, риторики, а й образотворчого мистецтва.Зрозуміло, що Луцьке братство шукало можливості для створення друкарні, що. дало б змогу випускати потрібні для освіти книги. Така нагода трапилася приблизно в 1626-1627 роках, коли сюди прибули фахівці книгодрукування ієромонах Павло Домжив-Люткович Телиця та його ієродиякон Снльвестр. Це вони видали 1625 року в селі Четвертня (тепер Маневнцького району) "Псалтир" - першу друковану книгу в межах сьогоднішньої Волині.
Книговидання в Луцьку розпочалося 1628 року твором чисто світського характеру - брошурою, яка містила так званий "Лямент посвятобливо зошлом отцу Іоанне Василевичу", написаний Давидом Андрієвичем, "Елегію" Івана Карповича, літературну епітафію померлому та сумний "Трен" убогих студентів Григорія Соминовича. Цього ж року побачив світ ще один збірник "жалобннх віршів" українською мовою. Присвятили його пам'яті лучанки Висилисяи Япківни. Вийшли ці вірші з-під пера Степана Полумерковича, який, без сумніву, як і Васнлиса, був тісно зя'язаннв я Луцькою братською школою. В наступиі, 1629-1630 роки, Люткович видрукував у Луцьку "Часослов" і "Розмови человека хорого". Після цього його запросили на посаду Ігумена монастиря в с. Чорнів. Павло Домжив-Люткович переїхав туди з Луцька і перевіз з собою друкарню. Минав час. Люткович перед смертю передав друкарню своєму другу Сильвестрові. Але й Сильвестр невдовзі перед смертю заповів все поліграфічне багатство Луцькому братству: ".Абьи она скондъ, вышла на том же местцу вечне зостала, нарадившись добре зъ братею моєю, оную друкарню писемъ словенскнх й руских во всимь на все такъ яко мне служила й належала, цале к ничого зъ нее не виймуючи...".
Заповіт давав братству право на безроздільне володіння друкарнею. Але власник Чорної Дмитро Урсул Рудецький прагнув привласнити спадщину Лютковича і Сильвестрова і мати з цього добрий зиск. Задумам шляхтича не судилося збутись. У жовтні 1635 року друкарню з труднощами перевезли до Луцька. Вона знову стала служити Луцькому братству та тривало це недовго, бо цього ж такя року на будинок братства напали студенти єзуїтської колегії. Вони вчинили погром, змарнували багато поліграфічного знаряддя. Мабуть, тому так довго не працювала луцька друкарня. яка відновила свою діяльність тільки в 1640 році. Тоді вийшли в світ " Апостол" і "Євангслія через всі неділі і праздники"
Як склалася подальша доля друкарні Луцького братстві - невідомо.
Поява друкованих книг на Україні, зокрема на древній землі Волині - в Острозі, Кременці, Чорній, Луцьку, Четвертні та інших місцях зобов'язана Івану Федорову та його соратникам і послідовникам - синові Іванові Івановичу Друкаровичу, білорусу Гриневі, українцям Дем'яну - братові легендарного полководця Северина Наливайка, Павлу Домживу-Лютковичу, Сильвестру, Василю Суразькому, Василю Лосятннському та багатьом іншим славним майстрам.
Волинь дала вітчизняному книгодрукуванню такого чудового фахівця, як Онисим Радишевський. Наш земляк у 1586 році перебрався до Москви. Тут він керував Печатним двором, тут видав свою першу в Росії військоково-технічну книжку. У свій час великий російський критик Володимир Васильович Стасов писав, що видаиня українських друкарень були нерідко зразком для московських друкарів. Саме таким чином поглиблювались зв'язки книгодрукування....