Петрушевська Михайлина
1 вересня 1883(1889?) - народилась художниця Михайлина Петру шевська (Michalina Krzyżanowska). Батьки походили з Волині.
Приватні уроки Михайлині надавав відомий художник Олександр Мілош (Старобінський), професор Академії образотворчих мистецтв у Варшаві.
1904 - розпочала навчання в тій же академії, її куратором був Конрад Кжижановський. Конрад народився 15 лютого 1872 року в місті Кременчук. Освіту здобув в Києві та Петербурзі. У 1897 виїхав до Мюнхена, де навчався в приватній школі малярства Симона Голлоші. 1900 - повернувся жити до польської столиці, де розпочав викладацьку діяльність.
1906 - М. Петру шевська та К. Кжижановський взяли шлюб.
1907 - подружжя поїхало в подорож по Італії та Корсиці. Кілька років Кжижановські проживали в Парижі та Лондоні, де Михайлина удосконалювала свої таланти в Академії Рансона.
1906 - 1917 - подружжя жило і працювало в родинному палаці у с. Перемилі (село за шість кілометрів від Берестечка над річкою Стир).Тут подружжя часто організовували пленери для художників.
1917 - Конрад та Михайлина їдуть до Києва, де Конрад рік викладає в Польській образотворчій школі.
1918 - Кжижановські повертаються до Варшави, де створюють приватну художню майстерню.
25 травня 1922 - Конрад помирає в Варшаві
1942 - Михайлина попадає до нацистського концтабору в Освенцимі. Художниці вдалось повернутись живою.
1950 - Михайлину арештували, і до 1956 року вона була політичним в’язнем. Після арешту роботи її та чоловіка були конфісковані та передані у власність Національного музею в Варшаві.
Михайлина померла 16 липня 1962 року в Варшаві
(Не)відомі волиняни: художники Кжижановські
Konrad Krzyżanowski
Konrad Krzyżanowski – portrecista przygnębionych kobiet i demonicznych mężczyzn
„Mysz” z Pracowni na Koszykowej
Młodopolska miłość – historia jednego obrazu
Krzyżanowski
Генрик Юзевський
Перемильський палац у творах художників Кжижановських
Історія Перемильського палацу та його мешканців на панській горі
Перемиль. Р.Афтаназі . 5 том. С. 363-365
До палацу вів величний одноарковий мурований міст, на якому височіла сторожка, або надбрамна вежа, що підкреслювала значущість цього архітектурного комплексу. На малюнках можна побачити також маленьку капличку й двоповерховий будинок з витонченими галереями на другому поверсі, що обвивали будівлю, додаючи палацу особливого шарму.
Одними з перших власників палацу були Петрушевські. У ХІХ столітті палац став літньою резиденцією варшавської родини Францішека й Марії Петрушевських. У 1883 році в родині народилася донька Михайлина, яка в майбутньому стала відомою художницею. Разом із чоловіком Конрадом Кжижановським вони з 1906 року проживали в Перемильському палаці. Це було кохання викладача та студентки. Подружжя художників Кжижановських захоплювалося атмосферою Волині та природною красою цього регіону. Вони часто організовували пленери для художників, залучаючи до творчості не тільки місцевих митців, а й гостей з-за кордону. Багато їхніх робіт відображали волинську природу, а також життя місцевих мешканців. До нашого часу збереглися малюнки палацу, його кімнат, а також портрети волинян, панорами міст і сіл, створені Кжижановськими.
У 1914 році, коли розпочалася Перша світова війна, подружжя вирішило оселитися в Перемильському палаці назовсім, шукаючи спокою та безпеки. Вони мешкали тут до 1917 року, а після цього переїхали до Києва, де прожили певний час і 1918 року переїхали до Варшави. Важким етапом у їхньому житті став 1922 рік, коли помер Конрад, що стало важкою втратою для його дружини. У роки Другої світової війни Михайлина потрапила до нацистського концтабору в Освенцимі, де пережила важкі випробування. Після війни її арештувала польська влада, і до 1956 року вона була політичною ув’язненою. Лише в післявоєнні роки Михайлина змогла повернутися до творчості.
Вона померла 1962 року, залишивши значну спадщину у вигляді картин. Останні роки життя вона малювала за столом, який привезла з Перемильського палацу і який став символом її зв’язку з рідною землею та минулим.
Відомо, що Перемильський палац зруйнували під час Першої світової війни й більше не відбудували. Цей палац став символом утраченого культурного надбання, яке не вдалося відновити після жахливих подій війни
