Пересопницьке Євангеліє — визначна рукописна пам'ятка
староукраїнської літературної мови й мистецтва, переклад євангелія так
званою простою мовою, досить близькою до народної.
Як свідчить приписка в рукопису, переклали євангеліє 1556-1561 син протопопа
із
Санока М.Василевич
та архімандрит Пересопницького монастиря Різдва Пречистої Богородиці
Григорієм переклали на українську мову, художньо оформили Пересопницьке
Євангеліє у с.Двірці й м.Пересопниці (тепер Рівненська обл.)
.Пересопницьке Євангеліє - перший із відомих перекладів канонічних текстів
староукраїнською мовою. Ця унікальна пам'ятка рукописно-книжної культури
України є еталоном волинської рукописної школи ХVІ ст. Вона не має собі
рівних серед тогочасних пам'яток і за красою, витонченістю і довершеністю
орнаменту письма та художнього оздоблення.
Замовниками та меценатами виступали волинські князі: Настасія
Юріївна Заславська-Гольшанська, її зять і дочка - князі Іван Федорович та
Євдокія Чорторийські. Пересопницьке Євангеліє — розкішна книга, вагою 9
кг. 300 гр., писана пізнім уставом на пергаменті форматом 380 х 240 мм. Книга
складається з 482 аркушів.
Після зруйнування Пречистенського монастиря доля
рукопису тривалий час не була відома. Майже через півтораста років (1701)
його подарував Переяславському єпископському престолові гетьман Іван Мазепа.
Згодом рукопис "П.Є." опинився в бібліотеці Переяславської семинарії, де 1837 з
ним ознайомився славіст О.М.Бодянський (1808-1877). Після переведення духовної
семинарії з Переяслава до Полтави (1862) рукопис теж був перевезений. На поч. 20
ст. рукопис було передано до Полтавського давньосховища. Тут його вивчали
літературознавець В.М.Перетц (1870-1935) та філолог і палеограф О.С.Грузинський
(1881-1954). Під час війни "П.Є." евакуйовано.
На
Пересопницькому Євангелії
під час інавгурації присягають Президенти України
|