Подiльськi корені родоводу Ульянова-Леніна

Олександр ГРАБОВСЬКИЙ

Багато хто з державних дiячiв радянського перiоду приховував своѕ ѕврейське походження. Соромився його й Володимир Iллiч Ленiн. Незважаючи на те, що перший революцiйний уряд, який потiм облили брудом свої ж соратники, робiтничої та селянської бiдноти складався переважно з євреїв, бути євреєм, однаково, було непрестижно. Куди солiднiше називатися "великоросом"... 
Але тому, дiйсно, є iсторичне виправдання.
По-перше, гноблення єврейського народу, яке почалося на подiльськiй землi ще в далекому середньовiччi, змусило цю меншiсть бути винахiдливiшою за усiлякi закони та укази. Заборона оселятися в Кам"янцi та iнших значних мiстах та мiстечках Подiлля, що дiяла з 16 по 18 столiття, неможливiсть навчатися в iмперських державних закладах, а також займати посади державної служби та iншi обмеження не зламали (як того хотіли), а навпаки - загартували характер ѕврейського народу. Але, справдi, що було первинним: аферистична, часто шкiдлива, кмiтливiсть єврея, який намагався позбутись гноблення, чи обмеження "експлуатацiї жидами" царськими урядовцями? Це питання не менш вiчне, нiж первиннiсть яйця та курки. 
По-друге. Як ви собi уявляєте настрiй бiдноти, чия обiцяна влада опинилась в руках колишнiх "шинкарiв, лихварiв та одвiчних торгашiв"? Потрiбнi були змiни i перше, з чого почали, - iмена та прiзвища.

Протягом усього радянського перiоду бiографи В.I. Ленiна, освiтлюючи його життѕвий шлях, вперто замовчували родовiд великого вождя по материнськiй лiнiї. Вони, як правило, обмежувались загальною фразою: "Мати Володимира Iллiча, Марiя Олександрiвна, була дочкою лiкаря". Зрозумiло, прiзвище Бланк, яке мав батько матерi, не вписувалося в класичнi канони "чисто руського" походження Ульянова-Ленiна. Тайну про ѕврейське походження Ленiна КПРС приховувала аж до серпневого перевороту 1991 року в Москвi.
Є декiлька версiй вiдносно дати та мiсця народження Олександра Дмитровича Бланка (дiда вождя пролетарiату).
Дослiдники вважають, що Бланк народився в 1802 роцi в Старокостянтиновi. Однак метричнi записи того часу не збереглись. Документи ж Державного iсторичного архiву Татарстану, зокрема, запис в метричнiй книзi села Черемишева, на кладовищi якого похований О. Бланк, стверджують, що статському раднику Олександру Дмитровичу був 71 рiк. Тобто, датою його народження слiд вважати саме 1799 рiк, а не 1802-й.

Вiдносно мiсця народження, то тут ще складнiше. Iснуѕ думка, що дiд Ленiна народився в мiстечку Старокостянтиновi (на той час Волинська губернiя). Про це свiдчать документи, якi зберiгалися в свiй час в Житомирському облархiвi. Наприклад, в описi за 1826 рiк, в справi слiдства про пiдпал, нуднi архiварiуси вiднайшли наступний запис: "То же мещ-на Бланка в поджоге г. Староконстантинова" зi штампом "Выбыло". Знайшли та одержали по шапцi.

Iсторiя цього штампу та цiѕї справи така. В 1965 роцi її знайшла археограф ®.А. Шехтман i поспiшила роздiлити радiсть знахiдки iз своїм керiвництвом. Вiдразу ж до Житомира прибули представники iнституту марксизму-ленiнiзму та вилучили всi документи, якi стосувались О. Бланка. А саму Шехтман та директора архiву Д. Шмiна за таке вiдкриття в бiографiї Ленiна звiльнили з роботи.

А iсторiя розгорталась таким чином.

У 1816 роцi Iзраiль (Сруль) Бланк (таке справжнѕ iм"я Олександра Дмитровича) разом з братом Абелем переїхали iз Старокостянтинова в Житомир, де стали учнями повiтового училища, яке успiшно закiнчили в 1820-му.

Тодi ж, в 1820 роцi, батько перевозить обох синiв до Петербурга для продовження навчання. Однак, на шляху до освiти перепоною стали закони Росiйської iмперiї, якi забороняли приймати в державнi навчальнi заклади осiб ѕврейської нацiональностi. Це спонукало братiв звернутися за допомогою до свого дядька, пiтерського купця, Дмитра Бланка, який порадив для користi справи зректися iудаїзму та прийняти православну вiру.

Пiд покровительством князя Голiцина обряд хрещення здiйснився в липнi 1820 року. Хресним у Iзраiля Бланка став граф Олександр Апраксiн. Вiдтепер брати Бланки стали православними та одержали новi iмена - Олександр та Дмитро. У тому ж 1820 роцi вони стають волонтерами Медико-хiрургiчної академiї. Потiм О. Бланк працював земським лiкарем в Смоленськiй губернiї, в петербурзькiй лiкарнi Св. Марiї-Магдалини.

"Непослушный норовом" юнак перерiс, але, щоб не завадити кар"ѕрi, залишив свої бунтарськi здiбностi для майбутнiх поколiнь свого роду. Вже зрiлий штабс-лiкар Олександр Дмитрович Бланк неодноразово одержував подяки по службi та вважався досвiдченим i знаним лiкарем. Не випадково навеснЅ 1837 року друзi молодого Т.Г. Шевченка, який тодi був учнем у художника Ширяѕва, та тяжко хворiв, порадили направити його на лiкування до Олександра Бланка. Останнiй Ѕ врятував життя майбутньому генiю українського народу. Не зрозумiло, чому такий випадок в бiографiї Бланкiв-Ульянових свiдомо "забутий" бiографами Ленiна, разом з замовчуванням його ѕврейського походження. В 1829 роцi О.Д. Бланк одружився з дочкою пiтерського купця - шведа Грошопф. Вiд цього шлюбу в 1836 роцi й народилася донька Марiя, мати Ленiна. Помер О.Д. Бланк 17(29) липня 1870 року через три мiсяцi пiсля появи на свiт онука Володимира.