На головну
Культурно-освітні центри Волині.

Троїцький монастир-фортеця.


Острог





1386 - литовский князь Витовт підтвердив грамотою право князя Ф.Острожського на Межиріч.

1605 - Межиріч отриміє Магдебургське право.

1610 - Іван Острозький (перший відступник віри предків) передав Св'ято-Троїцьку церкву монахам францишканського ордену, а сам почав будівництво монастиря-фортеції. Архітектор Павло Гроздицький (побудував королівський арсенал у Львові)
1866 - після окупації Росією францишканці були вигнані із монастиря


Менахем Дов Бер — магид із Межиріч хасидизма
Великий ученый и философ Шнеур-Залман был учеником Маггида из Межиріча, а учителем Маггида был сам Баал Шем-Тов.
Ученик преемника Бешта Магида из Межиріча, праведник и чудотворец рабби Арье-Лейб из Шполы по прозвищу Шполер Зейде, дружил с ворами.



художники
події
ресурси






 



30
Свято-Троиїцкий собор.

Жизнеподательница
Межиричська ікона Божої Матері "Житеподательниця"
Свято-Троиїцкий Межиричський чоловічий монастир.


Пр. Антоний Великий
Пр. Антоній Великий.
Свято-Троиїцкий Межиричський чоловічий монастир.

 

Межиріч.


Межиріч знаходться в 5 км. від Острога. Цю частину острозького передмістя, називають Бельмаж (французький вислів belle image "Гарна картина", "чудовий вид"). Точна дата заснування Межиріча невідома, та його надзвичайно зручне для оборони розташування біля злиття річок Вілії та Світеньки дозволяє припустити, що вже в домонгольські часи тут було поселення, скоріше за все, оборонного характеру. В 1386 р. великий князь литовський Вітовт своєю грамотою підтверджує право Федора Острозького на Межиріч, який тримав тут укріплений замок, мабуть - дерев‘яний, з невеликим містечком. В 15 ст. Василь Острозький (Красний) зводить муровані стіни замку, а його син Іван будує дерев‘яну троїцьку цервку. Після загибелі храму в вогнищі пожежі, в середині 15 ст. починається спорудження кам‘яної церкви, яка й дійшла до нашого часу. Часті набіги ворогів та зручне розташування заставили князів Острозьких укріпити це місце високими земляними валами загальною довжиною понад 2 км. Вже в документах кінця 16 ст. Межиріч згадується не інакше як місто.
В 1605 році клопотами Януша Острозького Межиріч офіційно отримує магдебурзьке право з дозволом побудувати тут ратушу, крамниці та баню, а також влаштовувати ярмарки двічі на рік та торги по неділям. Козацькі війни майже дощенту зруйнували місто: за описом 1708 р. зафіксовано зруйнування земляних валів, а від панської резиденції залишилося лише два каміни. В 1866 році францисканський монастир реорганізували, а його костьол знову став православною церквою. Троїцька церква досить схожа на Богоявленський храм в Острозі. Такий же наближений до квадрату триапсидний чотирьохстовпний план з приблизно рівними за широтою нефами, та ж схема побудови об‘ємних мас, які увінчуються п‘ятиглавієм. Та треба враховувати, що до моменту реконструкції Богоявленської церкви, перед початком якої майже вся її верхня частина була зруйнована, межирічський храм багато в чому слугував реставраторам за зразок. Крім того, Троїцька церква нижча, масивніша, тут більш активно прочитуються контрфорси.
В інтер‘єрі збереглося кілька цінних високомистецьких творів, зокрема ікона богоматері (16 ст.). Межиричська ікона Божої Матері "Житеподательниця", ікона написана в XIV столітті і привезена від Всесвітнього Патріарха князем Острозським як подарунок і благословення за вірність і охорону святого православ'я. Цей образ супроводжував князів Острозських у походах і в родині Острозських з'явилося повір'я, що усім своїм перемогам воїни зобов'язані заступництву чудотворного образа.
Князь Януш Острозський подарував образ монастирю села Межиричи, і в монастирській бібліотеці була рукописна книга, у якій описувалися всі чудеса, що відбулися від ікони. Про чудотворність ікони свідчать дарунки, прикріплені з тильної сторони ікони. У 1779 р. був проведений католицький ритуал коронування ікони - на Божу Матір і Рятівника наділи корони, виготовлені в Римі з золота і дорогоцінних металів. У 1866, після передачі монастиря православної церкви, імператрицею Марією Федорівною іконі був подарований срібний оклад, прикрашений 12 смарагдами.
З ім‘ям останнього представника роду Острозьких, краківського каштеляна Януша, який прийняв католицизм, пов‘язаний наступний етап в розвитку межирічського архітектурного ансамблю. На початку 17 ст. тут йдуть роботи по перебудові замка на францисканський монастир. З північної та південної сторін церкви прибудовуються два однакових двоповерхових корпуса келій. По їх чотирьом зовнішнім кутам будуються круглі триярусні башти з конусоподібними дахами. Для оборони в усіх трьох ярусах башт робляться бійниці. Можливо, реконструкцію проводив відомий архітектор Павел Гроздицький, який в той час будував у Львові королівський арсенал. Збереглися інтер‘єри келій в північному крилі.
Збереглася піч з давніх часів поруч з монастирем. наскільки я знаю, колись біля неї вартові, що охороняли комплекс, грілися холодними зимовими ночами. Недалеко від печі з її виразно ренесансним характером - масивні, колись могутні Заславські ворота (Заславль - зараз Ізяслав в Хмельницькій області).
Благочестивий князь Іван Васильович Острозький побудував церкву, що піднімається тепер у центрі обителі Троїцьку. У 1606-1610 р. правнук, що зрадив Православ'я, Януш передав храм католицьким ченцям, побудувавши для них поруч житлові приміщення й оточивши новозаснований монастир стінами. Так сформувався нинішній вигляд однієї з найкрасивіших в Україні обителів. У 1866 р. католицький монастир був звернений у православний прихід, а в 1991 р. - в обитель, при якій у 1994 р. відкрилося Духовно-Пастирське училище. Монастирський двір обкреслений кам'яними стінами з вежами, являє собою в плані витягнуту трапецію, що розширюється з півдня на північ. Стіни довершені фігурними зубцями. З п'яти веж чотири кутові (шестигранні, мають бійниці, наділені ренесансним декором другий ярус і атик; кути другого ярусу підкреслені білокамінним рустом) і одна надвратна (у центрі західної стіни, триярусна, прямокутна у плані, у XVIII в. перероблена в дзвіницю, довершена шатровим дахом, має риси пізнього бароко). Від воріт у першому ярусі дзвіниці до головного входу в Троїцький храм веде пряма кам'яна відкрита галерея. В архітектурі престольної церкви давньоруські традиції сполучаються з готикою і ренесансом (пятиголовна, шестистовпна, трьох-нефна, нинішні зводи в трьох апсидах заново виложені в 1606-1610 р.). У бічних нефах маються два престоли: лівий Св. Ап. Петра і Павла, правий Св. Архістратига Михайла (існували з 1868-1869 р.). Іконостаси і кіоти — XVII-XVIII ст. До західної половини північного і південного фасадів храму примикають торцями два однакових двоповерхових прямокутних у плані келійні корпуси, побудовані при передачі храму католикам. На протилежних храму кутах торців — чотири круглі триярусні оборонні вежі, що надають келії міцності. У братерському корпусі в 1993 р. освячений теплий храм Ікони Божої Матері.
Святині, шанована ікона Божої Матері (знаходилася в Троицком храмі з часів його будівництва; шанувалася католиками, що її канонізували в 1779 р.), частини мощів Преподобних Печерських.


29
Свято–Троїцький Межирицький монастир
15-17 ст.

30
Башти трапезної.
1978

29
Свято–Троїцький Межирицький собор.
15-17 ст.

30
Троїцька церква. Південна стіна.


29


30
Башта монастиря.

35


30