Луцьк очима Гаврила Остапенка. Федір Степанюк З його творчістю лучани вже знайомилися на кількох виставках. Остання з них - з нагоди 105-ї річниці від дня народження Гаврила Остапенка (1892 - 1971) - щойно пройшла у Волинському краєзнавчому музеї. Зрілі роки життя художника, а це більше піввіку, були віддані нашому краю, місту. Цього стрункого сивого чоловіка ще пам'ятає багато городян старшого і середнього поколінь: на етюдах, у педагогічному училищі, де він працював. Пригадують майстра таким, яким він зображений на автопортреті. Він народився на Дону, а навчався своєму мистецтву на живописних курсах в Одесі. Ту дуже вишукану науку силоміць перервала перша світова війна, яка привела кінного козака та Георгієвського кавалера Г.Остапенка на Волинь. Пізніше міські краєвиди Луцька, Ковеля, мальовничі поліські пейзажі наклали відбиток на всю подальшу остапенківську творчість. Незалежно від того, ким доводилося працювати - креслярем, землеміром, викладачем. Творчість художника належно оцінювалася і відзначалася спеціальними нагородами на мистецьких виставках ще за часів Польщі, Художник уважно вдивлявся у -чині вже неіснуючі архітектурні пейзажі луцьких вуличок та провулків 20 - 30 - х років. "Луцьк зробив на нас враження модерного міста, з гарними будинками, з добрими отелями й ресторанами, з величними пам'ятниками старовини", - писав трохи раніше про наше місто український історик Дмитро Дорошенко. Проте, було чимало й одноповерхових польських, чеських, німецьких, єврейських, українських будинків, простих глиняних мазанок, які теж визначали обличчя міста. На картині Гаврила Остапенка, фрагмент якої подає часопис, лучани можуть упізнати ріг вулиць Шопена і Коперника. Доля художника завжди складалася так, що йому дуже непросто було сягнути якихось глибин чи висот на шляху до майстерності. 1 лише тепер ми достовірно дізнаємося про те, якою життєвою трагедією було мовчання Остапенка, його покоління. Хрущовська "відлига" 50 - 60 - х років не могла не позначитися і на творчості художника. Здавалося, що за всім тим оптимізмом політичних та соціальних змін не помічалося тільки подальше руйнування людських душ, оточуючої природи. Художника захоплюють перспективи новобудов, меліорація. Саме такі наївні роботи найменше вдаються Гаврилу Остапенку. Проте й вони ‘ є безцінним свідченням внутрішнього стану, свідомості сучасників художника. А його життєвий талант був спрямований на те, щоб якось зберегти ті цінності минулого і передати їх нащадкам. І досі ще залишається недослідженою творчість цього художника. Як, зрештою, і всього його покоління - людей, які прожили довге і важке життя. Свого часу всьому будуть-дані виважені історичні оцінки. Залишається безсумнівним тільки те, що живописний літопис нашого міста, до створення якого безпосередньо причетний Гаврило Остапенко, завжди буде потрібний лучанам. Кажуть, що парижани найбільше люблять тих Художників, твори яких були присвячені Парижу. Зростає інтерес і до картин Г.Остапенка. Лучани, котрі цікавляться як живописом, так і минулим рідного міста, незабаром побачать їх на новій виставці творів цього напрочуд цікавого художника.