Оласюк Іван
Санкт-Петербург
1961 - народився Іван Оласюк в селі Вели́кий Курі́нь Любешівській селищній громаді Камінь-Каширського району Волинської області. Україна.
1975 - 1979 - навчався в художній школі м. Луцьк.
1979 - 1981 - навчався художньо-графічному факультеті ОДПІ в м. Одеса.
1981 - живе і працює в Санкт-Петербурзі.
- член товариства “Свободная культура”.
1990 - постійний учасник виставок.
Твори знаходяться в музеях, галереях і приватних колекціях
Персональні виставки:
1990 – Виставкова зала об'єднання музеїв Ленінградської області, місто С.-Петербург.
1993 - "Старі та нові імена", галерея "NAVICULA ARTIS", СПб.
1993 - "Олія на полотні", галерея "Vile Male", місто Ройтлінген, Німеччина.
1994 – галерея "21", СПб.
1995 - у рамках програми "Дні С.-Петербкрга у Лейпцигу", Лейпциг, Німеччина.
1996 – галерея "Offenes Atelier", Берлін, Німеччина.
1999 – "Дитячий проект", галерея "NAVICULA ARTIS", СПб.
Збірні:
1990 - "Дивні ігри пітерського авангарду", Томський художній музей, Томськ.
1991 – "Схід-Захід", міжнародна виставка, СПб.
1992 – "Між", міжнародна виставка, ЦБХ, Москва.
1993 – "Мистецтво С.-Петербурга" (Севастопольський художній музей), Севастополь.
1994 - "Бієнале сучасного мистецтва", Манеж, СПб.
1995 - "Politik und Kultur", Berbel Bohley, Ivan Olasjuk (Eine Ausstellung in der Konrad-Adenauer-Stiflung), Berlin.
1996 - "Діалог", виставка художників Швейцарії та С.-Петербурга, Виставковий Центр С.-Петербурзького СГ, СПб.
1996 - "Бієнале сучасного мистецтва", виставковий комплекс міста Баня Лука, Югославія.
1997 – Виставка сучасного російського мистецтва, "Zalman Gallery", Нью-Йорк.
2000 - MiArt 2000, Ярмарок сучасного мистецтва, Мілан.
2001 – "Абстракція в Росії. ХХ століття", Державний Російський музей, СПб
Перед глядачем розгортається зібрання спостережень, ідей та візуальних роздумів про світ, розказаних методом мальовничого письма. Сам автор, однак, вважає за краще мовчати про свою творчість, надаючи слово безпосередньо роботам.
Твори Івана Оласюка чекають від глядача (і співрозмовника) уважності, делікатності, а іноді - тиші, необхідної для того, щоб уловити нюанси та вібрації “мальовничого шуму”. Нечутний, але помітний у текстурному шифрі звуковий ландшафт, стає тлом для особливої нефігуративної розповіді. Це запрошення до послідовного перекладу та реконструкції образу через індивідуальну археологію, подібно до того, як це робить художник.
Виразна мова автора за своєю природою синтетична. Він припускає і вітає подвійність, інтуїтивність інтерпретації. На мерехтливих рухливих поверхнях образи є і відразу вислизають, не піддаючись вербальному визначенню будь-якого роду фіксації. Саме у такому обережному “промацуванні” невизначеного, розпізнаванні суті світу в обхід понятійного апарату та теоретичних систем Іван Оласюк бачить призначення сучасного мистецтва
