Альтернативні художники
Нова Волинь. №20. В.Штинько
«П’ятерня» - це назва дитячої арт-студії, яка ось уже п’ять років діє в Луцьку. Вона має свій образний символ - відбиток розпростертої дитячої долоньки, вмоченої у різнобарвні фарби. А ще П’ятерня - це дівоче прізвище засновника й незмінного керівника арт-студії, члена Національної Спілки художників України Тетяни Мялковської
Якось пані Тетяна показала мені цілу серію справді художніх світлин, які зафіксували найяскравіші моменти минулого студійного літа, супроводжуючи знімки не менш цікавими коментарями.
Візьмемо ось тиждень, кожен день якого був присвячений якомусь кольору. Діти навіть одягалися відповідним чином. У “голубий” день говорили про небо, повітря, воду, слухали легенду про Ноя і Ноїв ковчег і навіть шукали його залишки, вчилися мріяти й літати у мріях і, звісно, фіксувати свої відчуття на пат
пері з допомогою фарб. У “зелений” день мандрували парком, де для них спеціально скосили траву. Діти робили травомотанки, плели вінки, виготовляли ляльки із кукурудзяних качанів.
У “червоний” день, одягнуті у червоне, ходили в гості до відомого скульптора й художника М.Голованя у його знаменитий “будинок із химерами", що височить над Стиром. Ліпили із червоної глини, вникали у розмаїття відтінків цього кольору й намагалися розважити гостинного господаря, якому важко на душі після втрати сина.
А ретро-день... До нього готувалися цілими родинами. Спочатку розпитували у бабусь про особливості побуту, ознаки стилю часів їхньої молодості. Потім провели “ревізію” бабусиних скринь і заповітних шкатулок, побували на екскурсії в антикварному магазині. І врешті переконалися, що і їм пасують бабусині капелюшки й реди- кюлі, віяла й брошки...
Діти ще й досі живуть спогадами про захоплюючу мандрівку до Львова, на міжнародний фестиваль “Золотий мольберт”, де вони виграли квитки на “Есмеральду” й побували на спектаклі у знаменитому Театрі опери й балету. І про незабутній пленер на Світязі, де з допомогою цілющої глини осягали мистецтво боді-арту і мріяли біля вечірнього вогнища. І про екскурсії у древні храми, монастирі, підземелля старого замку й костелу
Святих Петра і Павла... І про вручення кожному почесного паспорта громадянина Художньої республіки...
Звісно, ми запитали пані Тетяну: як прийшла до неї ідея такої студії і яку мету вона перед собою ставить?
- Я народилася у селі Поріччя Яворівського району, що на Львівщині. Виховувалася у творчому середовищі. Мій вуйко - художник і скульптор, мама пише вірші, гарно малює і захоплюється художньою фотографією, - розповіла художниця. - Закінчила Самбірське педагогічне училище та Інститут мистецтв Волинського державного університету, потім там викладала. Зрештою, саме життя спонукало мене започаткувати альтернатив
ну художню освіту. Вона не повторює художньої школи, але й не йде з нею врозріз.
Я пішла з викладацької роботи в інституті, склала свою авторську програму, почала співпрацювати з Львівською дитячою художньою академією, контактую із колегами з Києва, Харкова, Керчі, які мають свої арт-студії, не раз доводилося давати майстер-класи і в Польщі.
У нашій арт-студії діти отримують богемну художню освіту, яка формує творчу особистість.
Завдяки тому, що ми знаходимося в центрі міста, не пропускаємо жодної нової виставки. Потім за чаєм чи кавою вчимося робити мистецький аналіз побаченого. Буваємо у майстернях художників, простежуємо народження полотна від задуму, ескізу до завершення. Вчимося розмовляти, чітко формулювати свої думки, зчитувати знаки й символи, розрізняти стилі й почерки. Тому ми так багато мандруємо, залучаючи до цього і батьків. Ось і на Світязі в рамках пленеру ми організували веселий фестиваль сімейного боді-арту.
У нас є молодша, середня і старша групи, діти контактують між собою, допомагають один одному. Цю практику я взяла у Польщі, де на пленері можна побачити маститого художника разом із учнями художніх шкіл. У цьому є великий плюс, бо відбувається своєрідний енергетичний обмін