Лятуринська Оксана

Ліски - Міннеаполіс

Лятуринська Оксана

1902 01.02 - на хуторі Ліс (нині село Хоми) Старо-Олексинецької волості Кременецького повіту Волинської губернії народилася Лятуринська Оксана. Поблизу розташовувався Вишнівець - звідси один з псевдонімів - Оксана Вишневецька. Батько з старовинного французького роду де ля Тур, служив офіцером російської прикордонної застави біля Старого Олексинця. Мати Ганна Лятуринська походила з родини німецьких колоністів. Оксана мала шестеро сестер і братів: Олександра, Антоніну, Гната, Івана, Марію і Федора.
Псевдоніми: Оксана Вишневецька, Оксана Печеніг, Оксана Черленівна.
1920 - навчалась в Кременецькій гімназії імені Івана Сангушко, виховувалась у дівочому пансіонаті графині Блудової, була вихованкою Острозького Братства.
1924 - переїжджає до Праги. студіювала етнографію та мистецтво в Карловому Університеті, Українській Мистецькій Студії, Чеській Вищій Художньо-промисловій Школі в Празі. Бере участь у ряді виставок, зорганізованих у Лондоні, Парижі, Берліні, здобуває визнання як майстер скульптурних портретів. Створює Пам'ятник полеглим воякам УНР у Пардубіце (1932), погруддя Тараса Шевченка, Томаша Масарика, Симона Петлюри, Євгена Коновальця. У Празі з'являються збірки "поєтки празької школи" «Гусла» (1938) і «Княжа емаль» (1941) присвячена пам'яті поета Юрія Дарагана.
- 1945 залишає Прагу і переїздить в Ашаффенбург (Німеччина) в табір ДіПі (переміщених осіб). В таборі ДіПі вела школу-майстерню декоративн-прикладного мистецтва.
- після війни переселилась в США. В США себе не реалізувала.
13 червня 1970 року в лікарні Міннеаполісі від раку легенів померла 68-річна поетка та скульптор Оксана Лятуринська, урна з її прахом похована на українському православному цвинтарі в Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.
Твори:
Портрет Магістра Михайла Рудка.
Портрет поета Яра Славутича.
Портрет Де Гана.
Мініатюри з тематикою побуту та природи.
Серія ляльок
Доля родини Лятуринських склалася трагічно. Після «визволення» брат Оксани Федір Лятуринський був замордований совєтами в Кременецькій тюрмі. Його донька Наталя також була там же ж, зазнавши НКВДистських тортур. Репресовану сестру Марію разом з трьома маленькими донечками депортували до Казахстану, де вона померла з голоду. Доньок врятували людяні казахи і поляки, дали їм хліба і притулок. Нині вони мешкають у Вроцлаві. В Україні лишилися родичі по лінії брата Федора.
Літ.:
Книга мистців і діячів української культури. Торонто. 1954. 316 с

Епіграма М. Бутовича

О. Лятуринська

Пече нас в серце і печінки

Ця печеніжно грізна жінка,

Пече і бронзу в своїх віршах,

Хоча різьбарка не согірша

Про волинську осінь

Так пам'ятаю нашу осінь!

Ті намиста і зачоси -

начіхрані гречок покоси.

Ввійдеш на ганок і попросиш,

немов не знать якої ласки:

мені барвистої запаски!

Розшитої сап'яном свитки,

з тонкими гаптами намітки!

Хоч оком глянуть на гердани,

мережки, прошви на веляні,

хоч би краплину цих парфумів

із вітрових прозорих струмів! -

З стежок почуєш сміх перлистий,

в корчах знайдеш разок намиста,

і келихи джерел надпиті,

і дзеркало озер розбите

Стаховський Константин Ананиевич

Стаховський Константин Ананиевич

Stakhowsky K., Стахо́вський K.

25 мая 1882 (с. Стетковцы Волынской губ., ныне Житомирская обл., Украина) – 11 мая 1959 (Прага). Скульптор и педагог.

Художественное образование получил в Варшаве, Петербурге, Париже, Мюнхене и Берлине. В 1912 открыл художественный магазин «Varta» на rue de Royale в Париже. Перед войной вернулся на родину.

После революции эмигрировал. В 1918–1919 работал в Лондоне, в 1919–1923 – в Париже.

Создавал в основном небольшие анималистические скульптуры из бронзы, дерева, терракоты и майолики. Исполнял портреты. Участвовал в салоне Независимых и Осеннем (1920).

В 1923 обосновался в Чехословакии. В 1923–1944 – профессор Украинской студии пластических искусств в Праге. Преподавал перспективу и вел керамическую мастерскую. В числе его учеников – Е. Ваганова-Эйхенвальд, С. Колядинский, Е. Коцюбинская, О. Лятуринская, Е. Норманд и др. Под его влиянием к медальерному искусству обратился В. Масютин.

Похоронен на Ольшанском кладбище в Праге рядом с братом Николаем (1879–1948) – врачом и украинским общественно-политическим деятелем, главой дипломатической миссии УНР в Англии (1919)

https://artrz.ru/menu/1804660060/1805256874.html