З З ГРАМОТИ КОРОЛЯ ВЛАДИСЛАВА (ЯГАЙЛА) ПРО НАДАННЯ м. ЛУЦЬКУ МАГДЕБУРЗЬКОГО ПРАВА.

31 жовтня 1482 р.

Оскільки людській природі властиво нічого тривало не втримувати в пам'яті, виникає необхідність вчинки людей занотовувати на письмі, щоб вони не зникли з плином часу. Тому ми, Владислав, дякуючи богові, король Полонії, а також Краковії, Сандемирії... та іншим, сповіщаємо змістом цієї грамоти всіх, кого це стосується, разом і кожного зокрема, як теперішніх, так і прийдешніх, хто про це довідається, що віддаючи почесті заслужені послухом, який воєводи, прелати, бояри, воїни, знать та інші корінні жителі землі Луцької надають пану і короні королівства нашого Польського, з уваги на почесті та милість та інші заслуги, даємо та щедро відпускаємо, прелатам, боярам, воїнам і знаті землі названої. Луцької, як перебуваючим у вірі святій римської церкви, так і східної чи грецької,— всі права і свободи. А названим громадянам, таким, як поляки, німці, руські надається право тевтонське *.

Дано і діялося у Львові в четвер, найближчий до дня всіх святих року божого 1432 (31 жовтня 1432 р.).

* АЮЗР,1907. т. 4, ч. 8, с. 2—3. Переклад з латинської.