Тамара Левицька (Луцьк)

Риси стилю модерн у творчості Андроника Лазарчука.

Волинський музей історія і сучасність. 1999, Луцьк.

1995 рік пройшов на Волині під знаком ювілею українського художника Андроника Лазарчука (народився 15 січня 1870 р. в с.Уховецьку, тепер Ковельського району Волинської області, помер 6 вересня 1934 р. в м.БорзнІ Чернігівської області). З цієї нагоди (до 125-річчя від дня народження] в Луцьку і в Ковелі, а трохи пізніше і в Кременці, тобто в тих місцях, які пов'язані з іменем митці)] відбулися заходи на відзначення його ювілею.

12-13 січня 1995 року в Луцьку була проведена науково-практична конференція "Андроник Лазарчук і українська художня культура кінця XIX - початку XX століття". Зусилля її організаторі! спрямовувались на те, аби віддати належну шану землякові, розкрити перед молодим покоління здобутки його мистецтва, його життєвий шлях і досвід.

Тепер уже з впевненістю можна сказати, що завдяки праці дослідників ця напівзабута творчість дедалі осяжніше постає у своїх благородних творчих звершеннях.

До конференції було підготовлено науковий збірник "Андроник Лазарчук. Життя творчість",1 куди ввійшли статті, спогади, документи. Було систематизовано художню спадщин митця і складено список відомих нині робіт, укладено каталог ювілейної виставки. Освоївши величезну кількість матеріалів, вивчивши архіви Андроника Лазарчука, упорядники збірника намагались проникнути у стихію духовного і творчого життя митця, позначеного неабияким випробуваннями.

В рамках конференції відбулося відкриття великої ретроспективної виставки із зібрань музеїв України та приватних колекцій, де експонувалось півтори сотні графічних та малярських творів Андроника Лазарчука - картини, малюнки, акварелі. Окрім цього, в біографічному розділі, було показано ще декілька десятків експонатів - меморіальних речей, фотодокументів, незакінчені полотена, архівних матеріалів, що сприяло відтворенню творчої атмосфери і життєвого середовища майстра.

Виставка збагатила уяву про художника, його особистість і творчість, дала блискучий матеріал для професійних узагальнень, визначила місце А.Лазарчука в українській художній культурі, спонукала по-новому поглянути на ту частину спадщини митця, на ті його твори, які стоять дещо усамітнено і відокремлено від інших; дала можливість в корені змінити існуючу концепцію розвитку мистецтва Андроника Лазирчука як художника-реаліста і поставити питання про тенденції у його творчості нового живописного стилю кінця XIX - початку XX століття, зокрема, стилі модерн.

У 1897 році Лазарчук закінчує Санкт-Петербурзьку Академію мистецтв, в якій пройшов велику і ґрунтовну школу реалістичного мистецтва. Пізніше він ще раз повернеться туди, аби продовжні навчання на Педагогічних курсах при Академії, одночасно відвідуючи майстерню, очолювані Володимиром Маковським.

В кінці XIX - початку XX століття в мистецтві була особлива ситуація. Воно переживало час нового перелому, перелому не менш глибокого і кардинального, ніж той, що вже один раз пережила в момент заснування групи передвижників, коли реалізм остаточно переміг класицизм.

У 1899 році в Санкт-Петербурзі з'являється об'єднання "Світ мистецтва". Воно і повло боротьбу не тільки проти академістів, але і проти передвижників, тобто проти тієї групи художників їх ідеалів, в середовищі котрих виріс і виховався Андроник Лазарчук.

Мистецтво на межі двох віків було надзвичайно багатоскладовим, і воно не підлягає однозначній оцінці. Тоді одночасно співіснували різні художні напрямки. Продовжували розвивти свої принципи реалізму передвижники. Великим успіхом користувалось академічне малярство. Крім того, багато художників успішно засвоювали імпресіонізм. В цей же час широко розповсюджується стиль модерн.

У творах Лазарчука можна знайти відлуння всього стильового розмаїття тієї доби. Андронік Лазарчук був художником, який жив інтересами свого часу, інтересами свого народу. Він був пов'язаний з художньою культурою минулого, з її традиціями, і для нього правда життя, принципи реалізму були надзвичайно важливими. В той же час це був художник, який дивився у майбут; в кращих своїх творах він був на одному рівні з напрямками європейського мистецтва. Зрешту на переломі двох віків неможливо було стояти осторонь пошуків нетрадиційних форм, | образного бачення світу. Це відчуваємо сьогодні і ми, перебуваючи на порозі третього тисячоліття той же неспокій, ломка психології, зміна орієнтирів.

Аналізуючи художні симпатії Лазарчука, вихованого в атмосфері, так би мовній, "ідейного" мистецтва, бачимо, як поступово він переборює естетичні ідеали передвижництва і стає прихильником сучасного йому нового стилю модерн. Найяскравішим підтвердженням цьому є Портрет доньки художника в чорному капелюсі" (Уховецький народний історичний музей).2

Серед багатьох зображень доньки Олени, виконаних Андроником Лазарчуком (а ним створено більше десятка її живописних і графічних портретів), портрет Олени в чорному капелюсі з вуаллю залишається найпрекраснішим і найдивовижнішим твором митця. Художник являє нам образ чарівної поетичної жіночості. Олена - його Модель, його - Муза. Вона ж, до певної міри, і ідеал жіночої краси художника.

Портрет, створений за всіма законами стилю модерн, водночас є і певним живописним символом цієї епохи. Він зберігає дух часу. В жіночих образах кінця XIX - початку XX століття є щось особливо таємниче і загадкове, в них відчувається тривожний неспокій, сум, меланхолія, нервова напруга. Тендітна жіноча краса стає символом часу. Саме в таких творах М.Врубеля, (Шурашка, В.Борисова-Мусатова відображалось неоднозначне, якесь сповідальне відчуття митцями епохи перелому століть, з його примхливістю, неможливістю усвідомити трагізм і мрією гармонію.

Грань віків, межа століть відобразились на долі Олени. Розквіт її краси, молодості і таланту злилися з подіями революції, першої світової і громадянської воєн. Вона пізнала і велике кохання, і найжорстокіші удари долі: втрату чоловіка, а пізніше і єдиного сина. Але трагедія не надломила її життя. Олена стала берегинею творчого спадку свого батька, і завдяки їй його твори повернулися на Волинь, в край, де художник народився і який він уславив своїм пензлем.3

Тут, у цьому творі, Лазарчук повністю переосмислює принципи творення портретного образу. Його живописна система зазнає суттєвих змін. Художник виявляє нове розуміння таких важливих категорій засобів виразності, як колір, колорит, лінія, композиція. В портреті Олени майстер ніби імпровізує мазком, ущільнюючи його до рельєфності, він енергійний і імпульсивний. Поєднання чорного і різних градацій синього створюють тонкий кольоровий ансамбль. При цьому, як кольорова одиниця, використовується барва не прописаного, не займаного пензлем сірого полотна картини. До цього прийому Лазарчук дійшов інтуїтивно, хоча, мабуть, знав про його невичерпні смислові можливості. Стилю модерн властиво було виявляти, так би мовити, "правду матеріалу", який, поряд з кольоровою гамою, служив завданням емоційної образності. Щільний, ніби згущений живопис, експресивна манера письма посилюють враження від цього твору, надають йому підкресленої декоративності і збільшують значення кольору в емоційній характеристиці образу.

Портретована подана в поколінному зображенні сидячою у віденському кріслі., в профіль. Тут психологічна характеристика, властива традиційному реалістичному портретові, поступається поетизації образу героїні. Живопис відзначається елегантністю портретованої, вишуканістю її силуета, окресленого артистичною лінією, гнучкою і виразною.

Твір викликає акварельну гаму почуттів. Не просто ввійти в його світ, але ще важче звільнитися від його чаклунської магії. І хто знає, які секрети, які чари зберігає героїня під вуаллю (і капелюшок, Івуаль - символи жіночого шарму і таємниць).

Цей портрет, як музика кольору, як поетичне марення, як мрія про недосяжне прекрасне, що хвилює своєю загадковістю і нерозкритою таємницею, подібно до того, як це прозвучало в сучасного українського поета Бориса Олійника:

Це приходить, мов сон,
Це приходить до мене із марень:
Теплий шепіт і схлип...
Чи сльоза, чи роса од ріки?
І на обрій вечірній ляга,
Мов на еллінський мармур,
Ледь означений профіль
І тиха лілея руки.

1. Збірник за браком коштів ще не вийшов друком.

2. А.Г.Лазарчук. Портрет доньки художника в чорному капелюсі, полотно, олія, 70 х 45 см; знаходиться т тимчасовому збереженні у Волинському краєзнавчому музеї, інв. № ТВ-1710, експонувався на виставках творів художника у 1988 та у 1995 роках в Художньому музеї в Луцьку.

Після смерті А.Г.Лазарчука його твори зберігалися у Борзні на Чернігівщині, де проживала донька. На татку 1960-х років частина їх була передана до Волинського краєзнавчого музею та історичного музею с. Уховецька (на малій батьківщині художника).