Мильці.

Точний час виникнення невідомо. По народному переказі, заснований ченцями Вербківської обителі (околиці Ковеля, на р. Турії). При рибному лові вони часто допливали до тутешнього місця, що полюбили і назвали «Милим» (звідси «Мильці»). 1532 р. перша письмова згадка. 1540 р. тут побував маршалок Волинський і староста Володимирський князь Федір Сангушко. Він звів у ньому кам'яну престольну церкву (1542р.). У ньому знаходилася шанована ікона св. Миколи, стародавнього письма. З 1707 р. монастир став уніатським, з 1839 р. — знову православним. У 1911 р. храм поставлений на ремонт, в монастирі будується двоповерховий братерський корпус, цвинтарна церква на честь преп. Онопрія. У 1855 при братерському корпусі споруджений храм на честь благ. кн. Олександра Невського. При монастирі існувала школа. При радянській владі Милецький монастир був перетворений у будинок пристарілих.
Споруджений Ф.Сангушко храм ремонтується (шестико-лонный портик із фронтоном перед західним входом — кін. XVIII ст.). До південного фасаду торцем примикають двоповерхові, прямокутні в плані келії (кін. XVIII ст.; у кін. XIX ст. незначно перебудовані). Будинок келійного корпуса розділяє на двох половин тепла трапезна церква (1855 р.; спочатку мала ім'я Св. Олександра Невського, нині — Перетворення Господня; західний фасад декорований у псевдоруському стилі). На захід престольного храму розташована кам'яна двох'ярусна дзвіниця (1901 р.; квадратна в плані). Західніше келій знаходиться двохповерховий настоятельский будинок (перебудований на поч. XVIII ст. з більш древнього спорудження, перетерпів зміни в кін. XIX — поч. XX ст.; прямокутний у плані; спочатку одноповерховий). У кілометрі на південь діє приписна до монастиря кам'яна цвинтарна церква Св. Онопрія Великого (споруджена братією обителі в 1723 р. як каплиця, у XVIII ст. капітально відремонтована; у XIX ст. апсида і центральна частина покрівлі увінчані відповідно двома дерев'яними банями).