На головну
Міста Волині.
Любомль.

Герб м. Любомль
прийнятий 1938



1287 - Перша писемна згадка про містечко Любомль. Іпатіївський літопис.

1264 - князем Володимиром Васильковичом побудована мурована церква св. Георгія, яка стоїть й понині. На той час в місті була одна з найбільших бібліотек богослужбових книг. Одна із частин Галицько-Волинського літопису писалась саме в Любомлі.
1288 - в Любомлі помер князь Володимир Василькович.
1340 - Любомль захопила Литва.
1392 - в Любомлі перебував польський король Владислав Ягайло. Місто йому так сподобалось, що на згадку, в 1412 році, він побудував костел, який зберігся до наших днів.
1521 - в місті була збудована синагога.

1541 - Любомль отримав Магдебурзьке право.

1569 - Любомль, котрий був власністю короля Сигізмунда ІІІ, відданий, як частина посагу, його доньці.

1569 - після Люблінської унії Любомль, як і все Любомльське староство не був включений в новоутворене Волинське воєводство, а увійшов до складу Хомської землі.

1659-1664 - містом володів гетьман України Іван Виговський.

1660 - Павло Тетеря займав в місті посаду адміністратора.

1671 - за рішенням польського сейму Любомльське староство було передане М. Вишневецькому, великому коронному гетьману Польщі.

1729 - в місті трапилась жахлива пожежа, яка розпочалась на жидівському житловому масиві. Після пожежі вціліли тільки кам’яні будівлі.

1768 - Любомль стає володінням великого польського магната, гетьмана Польщі, графа Браницкого Франциска Ксаверія Петровича (1732-1819рр.) в якості подарунку за врятоване на сеймовому засіданні 1762 року життя майбутнього короля Польщі. Станіслава-Августа Понятовського. Польські пани Браницькі особливо відзначились нещадною експлуатацією міщан, збирали податки в чотири рази більші передбачених. Окрім того, поводились з людьми як з кріпаками, котрі не мали власних імен і жили під відповідними номерами.

1782 - граф К. Браницький будує в місті палац, котрий існує й понині.

1795 - після третього поділу Польщі, Любомль належить до Російської імперії, місто стає волосним центром.

1812 - під час Вітчизняної війни в Любомлі проходила північна лінія дислокації військ третьої російської армії генерала О.П. Тормасова, тут же протягом певного часу розміщувався і його штаб.

1819-1849 -любомильщина власність графа В.Браницького. Графу належали пивоварний, цегельний, шкіряний заводи, трактир та десяток корчем.

1849 - царський уряд конфіскував володіння Браницьких.

1861 - скасоване кріпосне право. На селі панувала необмежена сваволя царської адміністрації. Проводилась русифікація українців.

1874 - прокладено залізницю (Ковель – Мацеїв - Любомль) і побудовано станцію. В цей же час окрім пивоварного заводу, чотирьох шкіряних підприємств та млина запрацювали три потужні млини, лісопильний та винокурний заводи.

1875 - відкрили двокласне училище та аптеку.

1915-1920 - місто перебувало під владою окупаційних військ – німецьких, австро-угорських, польських.

1921 - за Ризьким мирним договором у складі Західної України відійшла до Польщі. Польські окупанти всіма засобами придушували українську культуру, здійснювали політику насильницького ополячування українського населення. Закривались школи та культурно-освітні установи.

1930 рр. масова еміграція селянських сімей за кордон, зокрема в США, Канаду, Парагвай, Уругвай.

1939 - внаслідок акту Молотова-Ріббентропа гітлерівці та частини Червоної армії розпочали окупацію Польщі, відтак на волині встановлено ряднську владу. 4 грудня 1939 року увворюється Волинська область. Поряд з такими діями, як впровадження української мови, розвиток системи освіти, охорони здоров"я розпочалися насильницька колективізація, та політичний терор.





ІСТОРИЧНІ ПАМ’ЯТКИ
Успенська церква Пресвятої Богородиці, с. Радехів ( 1701 році).
Свято-Георгіївська церква в м. Любомль (1280-х років).
Костьол Святої Трійці (1412 році).





художники
події
ресурси






 

 

ЛЮБОМЛЬ.


ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС. Ч.2
Въ лЂто 6792 [1284] — въ лЂто 6796 [1288]
В Іпатіївському літописі датуються такі слова волинського князя Володимира Васильковича: “Я хотів би поїхати до Любомла (Любомля), бо не хочу мати діла з поганими (татарами)”.


УЖВІЙ НАТАЛІЯ (1898-1986).
Народилася Наталія Михайлівна Ужвій 22 серпня 1898 року в містечку Любомлі на Волині, в селянській сім’ї. >>>


БРАНИЦЬКИЙ ФРАНЦИСК КСЕВАРІЙ (1732-1819рр.).
Родовий герб "Корчак" (Korczak).
Франциск Ксаверій Б. (в Росії гр. Ксаверій Петрович Б.) — син Петра, кастеляна брацлавского и внук Иосифа, кастеляна галицкого. В молодости Браницкий служил в Германии, во французском войске. Сблизившись затем с курляндским герцогом Карлом, сыном Августа III, сопровождал его в 7-летней войне. Потом отправился в Россию со Станиславом Понятовским, посланником варшавского двора при Елисавете Петровне и дважды спас его от разных опасностей, чем обеспечил себе блестящую карьеру в его царствование. Будучи уже генерал-лейтенантом коронных войск, он в 1765 г. был отправлен послом в Берлин; в 1764 г. Б. принимал участие в сеймовой делегации 19 октября, подписавшей договор с Россией и определившей права диссидентов; в 1771 г. его отправили послом в Петербург, а в 1772—73 гг. — во Францию, куда была ему послана полевая гетманская коронная булава; в 1774 его назначили, после Вацлава Ржевуского, великим коронным гетманом, и в том же году — старостой белоцерковским. В это время он женился на Александре Васильевне Энгельгардт, племяннице Потемкина. Будучи ревностным приверженцем России, Б. неуклонно стоял в оппозиции во время совещаний четырехлетнего сейма и, когда после провозглашенной им конституции 3 мая 1791 г. в состав министерства вошли сторонники различных партий, сделался военным министром. Затем 14 мая 1792 г., вместе с Феликсом Потоцкими Северином Ржевуским подписал протест против вводимых этой конституцией ограничений власти шляхты и заключил пользовавшуюся поддержкой России Тарговицкую конфедерацию (см. это сл.). В 1793 г. Б. участвовал в Гродненском сейме, отменившем конституцию 3 мая и заключившем 11 июля с Россиею, а 25 октября с Пруссией договоры, утверждавшие 2-й раздел Польши. После этого Б. сложил с себя гетманское достоинство и удалился в свои белоцерковские поместья, где и † в 1819 г. После него осталось два сына и три дочери, одна из которых, Елисавета Ксаверьевна, была замужем за графом, а потом князем и генерал-фельдмаршалом Михаилом Семеновичем Воронцовым. Гр. Владислав Ксаверьевич, обер-шенк и сенатор, род. в 1782 г., умер 15 авг. 1843 г., утвержден был в графском достоинстве высочайшим указом 18 июня 1839 г.

luboml
Прогулянка по озері Світязь вчителів ліцею з Кременця. фото, 1938р.

luboml
Синагога.
фото. 1938р.

luboml
Павло Тетеря(1663—1665) майбутній гетьман України, в 1660р. займав в місті посаду адміністратора. Малюнок з літопису Величка.

luboml
1659-1664 - містом володів гетьман України Іван Виговський.

luboml
Н.М. Ужвій. фото, 1917 р.

luboml
фото, 1920. Любомль.

luboml
Острів'я на Любомильщині - церква, навколо могили т.з. "Крижі". 1945

Sanguszko
Смидин, коло Любомля - церква 16 ст.

 

ЛЮБОМЛЬСЬКА СЕРІЯ МАРОК 1918-1919 рр.



Luboml

Мійска почта

Фото та твори мистецтва.



lubomil
Преподобні Антоній і Феодосій Печерські. Різдво-Богородична церква с. Хворостів Любольського р-ну. Перша половина ХVІІІ ст. Музей Волинскої ікони

luboml
Смидин, коло Любомля - церква 16 ст.
Цинкаловський О.

luboml
Герб Браницьких.

lubomil
Синагога
фото. 1938

Любомль
Цвинтарна каплиця.

Luboml
Костел парафіяльний. 1412р.