В 1999 році Науковим Центром фізико-хімічних досліджень Академії наук України (керівник Ковалюх М М) взята проба деревини для радіовуглецеаого аналізу, який проводиться трьома незалежними лабораторіями (в Україні, Голландії і Швеції) За попередніми даними, для ікони використане дерево першої половини XIV ст (офіційних документів з лабораторій до музею ще не надходило) Повідомлення про проведення досліджень опубліковане в матеріалах конференції 1999 року, присвяченій 100-річчю музею.

Походження Покровська церква м Луцька.

Надходження експедиція Г Логвина, Л Мшясвої 1962 року Акт№1від09 02 1962 ікона передана старостою церкви Лазорком Миколою Михайловичем).

Інвентарний № НХМУ И-414.

85 х 48 х 2 5.

Матеріальна характеристика, дерево (дві липові дошки), дві накладні пізні шпуги, сліди торцевих шпуг. На стику дощок - п'ять врізих "ластівок" та вісім металевих скоб (шість зі звороту і дві з лицьового боку) На верхніх кутах дерев'яні пізні добавки По верхньому і нижньому краях ковчег Паволока по всій поверхні ікони, левкас, темпера, золочення

Стан збереження вертикальні краї ікони і верхні кути обрізані На верхній шпузі і вздовж стику дощок сліди шашелю Повсюдні тоновані втрати фарбового шару, особливо значні по стику дощок, в правому нижньому куті і вздовж правого краю Не загрунтовані отвори від цвяхів в місцях кріплення вінця навколо німба Богородиці В торець ікони по всьому периметру вбито безліч цвяхів В 1997 році в Національному Науково-дослідному реставраційному центрі України було проведено рентгенологічне дослідження ікони (висновок дослідження додається Додаток 1).

Реставрація під час вступу ікони в музей було проведене попереднє закріплення левкасу В березні-листопаді 1962 року ікона реставрувалась в майстерні Державного Російського музею (С-Пбг). Реставратор М Перцев, за участі І Ярипної та І Ярославцева.

Було проведене чотириразове закріплення левкасу і паволоки на великих ділянках і триразове на дрібних риб'ячим клеєм з пентохлорфенолятом натрія (антисептиком) з припарками Зняті пізні нашарування крейдяної шпатлівки і записи олійними фарбами, що були зосереджені переважно на фоні та одязі (розчистка проводилася з допомогою монометилцелозольфа, соняшникової олії та шляхом механічного видалення нашарувань скальпелем) Знятий шар потемнілої

оліфи, поверхня покрита мастичним лаком, місця втрат фарбового шару тоновані акварельними фарбами з додавання т. з. "старої оліфи" (протоколи реставраційних рад, лист М. Перцева до директора музею Кнюха О.Т. від 17,10.62 та фотографії ікони в процесі реставрації додаються. Додаток 2).

Опис: при надходженні в музей ікона була в оксамитовому окладі і металевій ризі кінця XVIII ст. /?/.

Риза; інв. № ХІІ-567, срібло 200° загальною вагою 1766.3 г., 70х51, відокремлений вінчик Богородиці 45х9 (фото ризи додається. Додаток 3).

Намісна ікона, виконана на рівні шедевру національного малярства. Поясне майже фронтальне зображення Богородиці з легким поворотом і нахилом голови вправо, до немовляти, що сидить на її лівій руці. Права рука з витонченими пропорціями зображена перед грудьми. Погляд звернений на глядача. Тонкі риси скорботного обличчя окреслені строгим рисунком. Вохрення щільне, вохрою з підрум'янком по коричневому санкірю. Біля внутрішніх кутів очей і на шиГ - довгі тонкі движки На Богородиці - темно-коричневий площинне трактований мафорій з чіткою лінією силуету і чорними геометризованими лініями складок. По краю мафорія кайма у вигляді трьох ліній вохрою, на голові, плечах і в нижній частині грудей чотири зірки вохрою. Чепець і хітон сині, з щільними пробілами, на рукаві - дві червоні смужки. Навколо голови золочений німб.

Постать Христа ледь звернена до обличчя Богородиці, правою рукою він благословляє, в лівій тримає згорнутий білий сувій. На ньому - біла сорочка, орнаментована крінами, з червоними лініями складок і контуру. На ній - синій з пробілами подвійний клав і пояс. Гіматій, що обкутує ноги Христа, кіноварний, ясного відтінку з темночервоними лініями складок. Карнація обличчя Христа світлою охрою по оливковому санкірю. Навколо голови золочений німб з кіноварним перехрестям. Тло ікони світловохристе, поля червоні. Обабіч німба Богородиці напіввтрачений напис червоним кольором.

Бібліографія:

Логвин Г.Н. Украинское искусство XIV- XVI веков.- М. 1963.- С. 90, 97.

Логвин Г. Миляєва Л. Українське мистецтво XIV-першої половини XVII ст.-К., 1963.-С. 17.

Сєєнціцька В. Живопис ХІV-ХVІ ст. //Історія українського мистецтва. К. 1967.- Т. 2.- С. 216.

Логвин Г. По Україні К.І969.- С. 151.

Гординський С. Українська ікона 12-16 сторіч. -Філадельфія. 1973.- С. 74.-1л. ЗО.

Логвин Г, Мшяева Л. Искусство Украины // История искусств народов СССР Т. 3.- М., 1974.- С. 110.- Ил. 104.

Логвин Г-. Миляева Л., Свєнціцька В. Український середньовічний живопис.-К.. 1976,-С. 9.'Табл. XVII.

Овсійчук В. Українське мистецтво XIV-першої половини ХVІІ ст.- К., 1985.- С. 50.

Державний музец українського образотворчого мистецтва УРСР. Альбом.- К., 1965.- іл. І.

Державний музей українського образотворчого мистецтва УРСР. Давнє українське мистецтво 12-18 століть. Каталог розширеної експозиції музею-- К.. 1988 С. 7. 15, 21.

Перцее Н. Каталог реставрированньїх работ.- Спб., 1992.- С- 53.

Miliaewa L ukrainian ikon-St. Petersburg. 1996.- Р. 22. .

Степовик Д. Історія української ікони Х-ХХ століть.- К.. 1996.- С. 37.- Іл. 32.

Шедеври українського іконопису XII-XIX століть. Альбом.-К.. 1999.-№ 3.

Національний художній музей України. Буклет.- К-. 1999.- Іл. 2. Членова Л. К вопросу атрибуции икон музейной коллєкции //Матеріали науково-практичної конференції: Національний художній музей

України: історія, сучасний стан. проблеми розвитку.- К., 1999.- С. 38.

Пуцко В. Волинські ікони Богородиці Одигітрії//Краківські у країнознавчі зошити. - Т, ІІІ-ІV.- Краків-Київ. 1995.- С. 417-421.

Олександрович В. Мистецтво Галицько-Волинського князівства.- Львів. Ї999-- С. 24-25.