О. Сидор (Луцьк).

МИТЕЦЬ ДЕРЕВОРИТУ.

(Про творчість Н. Хасевича).

"Роде наш красний" Волинь у долях краян і людських документах. Т.2, Луцьк, “Вежа”, 1996.

У наші часи ми послугуємось зручними словами, які од постійного вжитку тьмяніють, линяють, зморшкують. І врешті-решт перестають щось виражати. "Білі плями", "наше славне минуле", "відродження..." Слова, слова, слова... Але є білі плями - і є білі плями. Тобто, є такі, що спокійнісінько вписуються в картографічний краєвид, байдуже, чим вони є для нього - урвищем чи переліском, і, не знаючи їх, ми ніби нічого й не втрачаємо. А є такі, що одним фактом свого повернення збурюють, знервовують простір навколишнього побутування. Прикладом є творчість Ніла Хасевича, яка перевертає наше уявлення про вітчизняне мистецтво 30-40-х рр.

Ось чому виставку його графіки (переданої в червні 1992 р. управлінням Служби безпеки України по Волинській області, де вона спочивала 45 літ) в запах обласного краєзнавчого музею, без перебільшення, назвемо однією з найвидатніших подій культурного життя Волині нового часу.

Ніл Хасевич, мабуть, єдиний з горопашних волинян, що отримав міцну мистецьку виучку (1927-32 рр. вчився у Варшаві в Академії мистецтв; живопису - у Котарбинського, ткацтву - у Чайковського, графіці - у Скочиляса, до того пройшов науку у рівненського іконописця, хоча батьки спонукали його до духовної кар'єри). Але при тому він лишився вірним своєму краєві, до того ж не ставши (чи переставши бути!) провінціалом. Рятівна стежка між надхмарним І містечковим для деяких творців миготить дразливим міражем, а для більшості не мислиться взагалі.

Ніл Хасевич, накульгуючи, неквапливо шкандибав цією стежкою.

Про митця звично починати так: народився року 1905-го, в повіті Костопольськім, й селі Дюксин, в родині псалміста... Перелік закладів, вернісажів, відзнак (які не минали його, скажемо так - визнання прийшло ще на студентській лаві). Та спалахують в його біографії дати, лик Майстра виламується з сухого реєстру життєвих віх. Зрозуміти його можна, лише заглибившись у його твори. В них - все.

На початку його творчого шляху, а саме 1932 р., Ніл Хасевич створив воістину символічний образ: чоловічок, що виповзає з химерної равликової черепашки, тягнеться на волю І повзе, повзе, повзе... Свідомо не хочу вникати у конкретику даного екслібрису, вирізьбленого для відомого українського митця Петра Холодного. Очевидно, мався на увазі певний момент його біографії, а може, - якась гра слів, дотепний каламбур (як у екслібрисі Норберта Жаби, де на тлі книги з геральдичною фігурою - найпрозаїчніша ропуха) а можливо, рибальські захоплення. Але, ризикуючи наштовхнутись на обвинувачення в упередженості, все ж висловлю припущення: чи не вгадав автор свою майбутню долю, яка загаломом двічі відвернулася від нього? Але скромний лінорит часів Польщизни - не тільки пере - , а й від - чуття кайданів тяжкого каліцтва, яке спіткало його 1922 року - в цьому році він пережив смерть матері і втрату ноги. Але це й підтвердження того трагічного фатуму, який кожен з нас носить за плечима, як невідв'язний і невидимий юрб. Тільки на перший погляд пролягає тріщина між двома періодами життя художника: в богемному колі варшавських митців; у тривожній тиші схрону УПА. Більше того: саме з ранніх творів злякано глипають на нас невиразні, передчасно постарілі дівчата-селючки, з потемнілими личками (розквітлими в начерках 40-х рр.). загорнуті до очей в хустки, виснажені передчуттям біди. Простіше пояснити 143 тим, що кожен з тридцяти одного члена групи "Спокій", до речі, заснованої Хасевичем разом з П. Мегіком у 1928 р., (серед них було 14 волинян - "специфічний волинський Монпарнас", за висловом сучасника), був "найближчим до сохи". Стилізації у нього - найменше. Його славетний вчитель Владислав Скочиляс прищепив йому початки творчого демократизму та своєї чудової граверної техніки, але Хасевич лишився осторонь його вишуканого містицизму, взагалі ворожого українській матеріалістичній вдачі. І, як небо та земля, різняться його сумні-тужаві хутори з вуликами і солом'яними хатками, принишклими огорожами, обважнілими церковками (ілюстрації до повісті Єжи Рашкевського) - од натхненних декоративних плетив (архітектури) Наталії Тищенко чи фантастичних "капказьких" ведут Вячеслава Васьківського.

(Про його живописну спадщину можна говорити лише на підставі блідавої репродукції в луцькому журналі "Зніч" за 1935 рік - з його картини "Пралі", що отримала нагороду на конкурсі Академії в 1932 році. як і пізніший його портрет Мазепи, про який нам відомо зі згадки у тексті).

Штрих Хасевича - тонкий, дразливий, уривчастий, часто зближений з ліноритним характерно-зубчастим загостренням, рідко пронизуваний примарними клаптями білого. Чорне ж тут - розпорошене в бганках одягу і тінях (а не мовчки тліє на просторих і недоторканих ділянках, як в українській графіці 20-х рр.). Паралельність штриха час од часу порушується шорсткою судоминою; тоді штрих набубнявлюється, нариває на згинах, ато і викришується, ламається, гине, розсипаючись на сузір'я неоковирних крапок-плям. Поле гравюри - нервово бринить, стиха здригається у відлунні скупчення маленьких зигзагів та блискавиць ("Із книг Прокоповича" соковита фактурна кладка плінфи Золотих воріт). Але константа тональної гармонії ніде не ставиться під сумнів.

Творчість Хасевича 30-х рр. закономірно розвивається у руслі класицизуючому - напрямок, що охопив мистецький загал чи не всього світу (не обминувши і радянське мистецтво, яке дало на цій ниві лише найпотворніші руни). Зберігши зворушливий правопис того часу, приведемо слона критика Тадея Лешнера, який вже тоді вловив мистецький нерв художника: "Характеристична риса творчої організації Хасевича ' це опанування та зосередження. Кожна вибуховість та екзальтація йому чужа, Репризентований напрямок - це поміркований реалізм за спокійним клясичним виразом. Митець станув віддалі ріжних і буйностей модерних ексцентричних течій. Немає в нього ані безідейности, ні ідолопоклонства форми, ні патольогічної денатуралізації дійсности (..,). Прихильник сумлінного творчого зусилля, ворог мілкого підходу до Мистецтва, є Хасевич здецидованим противником усіх людських універсалізмів у фахових зацікавленнях".

І все це поряд з тяжінням до композиційної поліфонії "скомлексованого показу" ще одне віяний 30-х рр. (в екслібрисі інженера Плюща, де на двох колах - панорама залізничного мосту і краєвид сільської дороги з чумаками: в екслібрисі Тадея Лешнера, де на сторінках розгорнутих книг - різні епізоди української історії) - що маловластиво різцеві Хасевича, Після хуторянських краєвидів перекинувся він і до спроби планетарних узагальнень ("Із книг Андрія Лівицького": національний герб на карті Європи),, Але спроба виявилась швидкоплинною, і Хасевич повернувся до строгої єдності часу і дії, яких він притримувався до кінця життя, до помірної матеріальності, рукотворності - апріорна властивість техніки деревориту, вдосконалення якої він продовжив {після короткої о спалаху-успіху деревориту у творчості граверів УРСР, він цілком занепадає в те страшне десятиліття - частково завдяки фізичному знищенню основних класиків його, частково - неунісонності цієї делікатної техніки грубо-помпезному стилю радянського мистецтва. Отже, естафета тут переходить до рук "зарубіжних" братів, в тому числі і Хасевича, між абеткою якого і буквицями С. Налепінської Бойчук до повісті С. Васильченка "Олив'яний перстень" неважко віднайти генетичну близькість).

Який-небудь кумедний, але реальний епізод (кіт сягає лапою в акваріум - "Із книг Васьківського") є переконливішим за наймайстерніший коллаж. Не так багато знав художник, те лиш, чого міг торкнутись рукою. Та цього було достатньо, щоб вмістити в клаптик паперу "безмір інтелекту" (П.Валері).

Хасевич — матеріаліст, прозаїк передусім. І ось цей стриманий, вірний своєму копіткому ремеслу художник береться за гвинтівку. Інвалід стає воїном УПА.

Якщо раніше він обмежувався просвітницькою діяльністю члена І делегата з'їзду ВУО (Волинського Українського Об'єднання), то згодом слід його губиться в лісах.

Трагедія життя Ніла Хасевича не в пострілах і розривах гранат над бункером в той згубний ранок 4 березня 1952 р., що нібито обірвали його житгя (як це стверджується в одній з волинських газетних публікацій з посиланням на мемуари полковника М.Д.Бондаря). Не тільки в цьому, бо ж це була смерть, якою тільки можна гордитися. Смерть вікінга: зі зброєю й руках. А отому, що імператив егоїзму та творчість складають, на жаль, дружнішу пару, аніж творчість і громадянський обов'язок, якому віддався до кінця Хасевич. (Підсвідома вимога цілісності по відношенню до персони митця не одразу дозволяє нам визнати що жорстоку істину). Нібито, коли говорять гармати, музи мовчать? Мовчить і художник? Мовчить його різець? Мовчить уламок олівця? А як спромагається на щось, то в проміжках між боями. Його окопні (схрони”) замальовки обпалені вогнем і порохом, вмочені гірким солдатським потом. Ні разу не зраджує йому рука. бездоганно вивірена лінія, шгтрихування - невимушене-артистичне. Рятівна безпосередність фронтового начерку, яка безвідмовно уцікавлює будь-який опус створений в подібних умовах. тисне важким гальмом тоді, коли художнику заманеться глибшого психологічного узагальнення, а не просто так - завмерти над приндою однією конкретно взятої хвилини. Попри всю їх простоту, бойові портрети, закарбовані олівцем Хасевича, не лише влучно схоплюють особливості зовнішності його однополчан. Значення портретів виходить за межі творчої лабораторії митця, їх цінність не тільки історична. Бо жне кожен художник втілює певний тип світовідчуття людини, кинутої у вир війни і здатної плекати й людське в собі і серед того пекла.

Наївна щиросердність Жені; передчасна змужнілість юнака, з пухом над верхнею губою - у Бурлаки; пронизлива стриманість і недовіра -інженера; добродушна приреченість, сяюча пасивність - Олі; насмішкуватість бувальця, тертої людини - у Распутіна; філософічна вистояність, спокій мислителя у Автора (самого Хасевича? - це ім'я, так, як І згадані вище. приводжу за написом на аркуші). Тяжіють ці портрети стійкого різновиду мистецької матеріалізації - до гнучкого, жилавого штриха деревориту, який просто таки "випікає" (а не натякає: олівець!) форму на вузькому мізері паперового простору. Перспектива образу - відкрита, якщо - не оголена. (Здасться, з усіх портретів лише распутінський, та ще і "Воїна з рушницею" Хасевич перевів у ксилографічну техніку, однак завдавши йому не кращої трансформації під впливом агітки). З іншого боку горизонт творчості Хасевича мимоволі звужується: пейзажі волинських лісів, вже згадані портрети однополчан, агітаційна графіка, яку він спромігся віддрукувати на благенькому цигарковому папері, але яку важко віднести до його творчих досягнень, надто вона вже прямолінійна, А серед побутових сценок переважають .зображення вояків на відпочинку. Коли людина засинає, народжується новий вимір її тіла, благально провисає тягар його, згасає велемовність кінцівок, відлітає геть добре звична скутість і підозра, всі страхи, побоювання і надії, і дорослий уподібнюється дитині (сплячий хлопчик-ранній дереворит Хасевича в книзі 1939 р.), автомат поряд здасться іграшкою, а шинеля - зіжмаканим простирадлом. Пориниючи в сон, люди творять неписаний, невидимий обряд. Хасевич багато раз показує нам суворих волиняків, яких кілька годин нехитрої відради роблять беззахисними і довірливими; він повторює цю сцену в різних варіантах-в гуаші з тушшю-пером, у кольоровому олівці, в деревориті. Але і в епізодах бою. а вірніше - очікування бою. людська постать неспіврозмірна величі лісових хащів ("Ми стали волі на сторожі").

Цю статтю можна розглядати як данину пам'яті художнику-бійцю і як першопоштовх до вивчення творчості Н. Хасевича та української графіки 30-40-хрр. взагалі. Цінність робіт художника беззаперечна; вони потребують ще глибокого дослідження.

КАТАЛОГ

В основу каталогу покладено хронологічний принцип.

Всі твори виконані на папері.

Розміри вказано в сантиметрах (перша цифра - висота, друга - ширина).

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

г. - гуаш;

д. -дереворит;

к.д. -кольоровий дереворит;

к.о. - кольоровий олівець;

о. - олівець;

т.п. -туш, перо.

1939

(Ех Lіbris Ніла Хасевича. - Варшава: Укр. Мистецький Гурток "Спокій", 1939) - ВКМ.. - Інв.№ Г-609.

1- Віньєтка. д. 0,7х2,5 (с.1).

2. Ініціал. д. 2,9х2.4 (с.3).

3.-4. Кінцівки. д. 2,8х5. 2,5х3,3 (с.6. 10).

5. З книг Андрія Лівицького. д- 8,2х7,4 (с.13).

6. З книг Іванни-Левицької. д. 7,3х8,2 (с,15).

7. Ех Lіbris Norbert Zaba. д. 9.2х7,5 (с-17).

8. Ех Lіbris A. Okolo-Kulaka. 9,9х7,5 (с.19).

9. Із книгТадея Лешнера. д. 10,1х7,6 (с.21).

10. Ех Lіbris інженера Е. Плюща. д. 10х7,5 (с.23).

11. Із книг В.Васьківського. д. 9,8х7,4 (с.25).

12. Ех Lіbris Antoniego Kuzca. д. 10х7,7 (с.27),

13. Ех Lіbris Gino Sabattini. д. 10х7,5 (с.29).

14. Із книг В.Прокоповича. д. 10х7,4 (с.31).

1930-ті рр.

(Дереворити. - Варшава: вид. гуртка "Спокій", б/р.) - ВКМ.. - Інв. № Г-647.

15. Ех Lіbris Петра Мегика 6,7х4,4 (с.5).

16. Ех Lіbris Петра Холодного 65х4,4 (с-6).

17. Ех Lіbris Степана Скрипника 9,4х6,3 (с.7),

18-21. Чотири ініціали абетки: Е; X; Ш; Ж. 5,3х4. 5,6х4,4. 5,7х5.3.

5,7х5,4 (с.8).

22. Портрет 14.1х7.9 (с.9).

23-24. Пейзажі 7,9х12. 11,9х7,7 (с.1О, 11).

25. Портрет 10,4х12,1 (с.12).

1943

26. На бойовий фонд ОУН (Квиток вартістю 20 крб.).

д., 11,5х8,6. - ВКМ. - Інв. № Г-627.

1944

27. Распутін. к.о. 15,5х11,4- ВКМ. - Інв.М" Г-637.

28. Інженер, к.о. 14х9,7 - ВКМ. - Інв. № Г-642.

29. Олесь, к.о. 18,2х13,5 - ВКМ. - Інв. № Г-643.

30. Воїн на Відпочинку, к.о. 11.8х15,9- ВКМ. - Інч. №Г-612.

31. Зламане дерево, к.о. 13,8х11.8 - ВКМ. -Інв. № Г-613.

32. На відпочинку, к.о. 12х15,6 - ВКМ. - Ічв. № Г-626.

33. Після бою. к.о. 13.4х19. - ВКМ. - Інв. №Г-Є21.

1945

34. Воїн з автоматом, к.д. 12,5х9,8 - ВКМ. - Інз № Г-629-

35. До зброї. к.д. 8х6 - ВКМ. - Інв. № Г-625.

36. Распутін. к.д. 10,3х7,5 - ВКМ. - Інв. № Г-615.

37. Распутін (варіант). к.д. 11,2х7.5- ВКМ. - Інв. № Ґ-616.

38. Воїн з автоматом під зламаним деревом, к.д. 12.5х9.1 -ВКМ. -

Інв. №Г-630.

39. Воїн з автоматом під зламаним деревом (варіант), к.д- 12,5х9.3

ВКМ.-Інв. №Г-631.

40. Женя. о. 14.1х10 - ВКМ. - Інв, № Г-636.

41.До спогадів.г.,т„п.9,5х13,9-ВКМ.-Інв.№Г-639:Г-638.

42. Оля. о. 14х9,7 -ВКМ. - Інв.№ Г-640.

43. До спогадів, к.д. 8.7х15- ВКМ. - Інв, №Г-641;

44. До спогадів (варіант), к.д. 7,6х13,9 - ВКМ. - Інв. № Г-644.

45. Бурлака, к.о. 14х9,7 - ВКМ. - Інв. № Г-645.

46. Портрет чоловіка (Автопортрет?), о. 14.9х10,7 - ВКМ. - Інв. № Г-646.

47. Олесь, к.д. 10,5х13.1.- ВКМ.- Інв. №9-648.

48. Олесь (варіант), к.д. 13х12,2- ВКМ. -Інв. № Ґ-628.

49. Воїн з автоматом (варіант), к.д. 13,7х10 - ВКМ. - Інв. № Г-635.

1946.

50. На бойовий фонд ОУН (Квиток вартістю 50 крб.). к.д. 7х5,4

ВКМ. - Інв. № Г-634.

51. На бойовий фонд ОУН (Квиток вартістю 50 крб.). (варіант), к.д.

7,8х5.9 -ВКМ- - Інв.№Г-611.

52- Ми стали волі на сторожі, к.д. 16х1 1,7 - ВКМ. - Інв- № Г-633.

53. Ми стали волі на сторожі (варіант), к-д. 15.7х11.2

ВКМ. -Інв. № Г-632.

1947

54. Більшовицька вдасть - добра не дасть. к,д. 9,4х12,7 - ВКМ. -Іиіі. № СФ-763.

1949

55. Слава Україні! Героям слава! д. 15,4х12,3 - ВКМ. Інв. № СФ-764.1950

56. За Українську самостійну соборну державу: 20 років боротьби /Н.к.д. 19,4х14,4 -ВКМ. - Інв. №СФ-761.

Друга пол. 1940-х - поч, 50-х рр.

57. На бойовий фонд ОУН (Квиток вартістю 50 крб.). к.д. 6,9х5,3 -ВКМ. - Інв. № Г-624.

58. Схрон, к.о. 15х11,9 - ВКМ. - Інв. № Г-623.

59. Ліс. к,о. 15,6х12,1 - ВКМ. - Інв. № Г-622.

60. На бойовий фондУПА (Квиток вартістю 100 крб.). к.д. 9,5х6,4 -ВКМ. - Інп, №Г-617.

61. На бойовий фонд УПА (Квиток вартістю 100крб.). (варіант), к.д. 8,9х6.1 - ВКМ. - Іно. №Г-610.

62. На бойовий фондУПА (Квиток вартістю 100 крб.) (варіант), к.д. 9.5х6,4 - ВКМ. - Інв. №Г-619.

63. На бойовий фонд УПА (Квиток вартістю 500 крб.) к.д. 9,7х6,7 -ВКМ. - Інв. №Г-614.

64. На бойовий фондУПА (Квиток вартістю 500 крб.) (варіант), к.д. 9,2х6,1 - ВКМ. - інв.№Г-6,18.

65. До зброї, д. 7.4х16,4 - ВКМ. - Інв, № Г-620.

66. Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї. т.п. 17,2х13.2 - ВКМ.- Інв. № Г-658.