ПОВЕРНЕННЯ СВ. МИКОЛАЯ НА ГЕРБ МІСТА ЛУЦЬКА.

ОПИС ГЕРБА МІСТА ЛУЦЬКА.

В щиті з заокругленою нижньою частиною (т. зв. іспанський) у золотому полі Св. Миколай у червоній митрі синій фелош червоному омофорі зі срібними хрестами золотій єпітрахилі у білому підризнику босоніж. В правій руці Св. Миколай тримає патерицю в лівій розгорнуту книгу з фрагментом літописного тексту про Луцьке чудо. Герб увінчаний міською трибаштовою золотою короною.

В історичній традиції Луцька Св. Миколай відомий як покровитель міста. Золота барва символізує багатство добробут та щедрість. Босі ноги символізують міфологічні функції управителя погодою та водною стихією. Одяг і атрибути Святого природного кольору

ОПИС МІСЬКОГО ПРАПОРА.

Прямокутне полотнище зі співідношенням сторін 1 1 розділене на чотири рівні частини верхня від древка та нижня від краю — червона на двох інших — чергування семи рівновеликих горизонтальних смуг блакитного і жовтого кольорів (вгорі блакитна). На верхній від древка (червоній) срібний Волинський хрест Хоругва поєднала у собі кольори символіки міста та Волині одним з історичних центрів якої є Луцьк Композиція із блакитних і жовтих смуг репрезентує відомий історичний факт виробництва в Луцьку у XVIII ст. тканин де поєднувались у вказаному порядку ці барви.

ОПИС МІСЬКОЇ ПЕЧАТКИ.

Форма печатки кругла, діаметром 50 мм. У її центрі зображено герб міста по колу напис "Печатка міста Луцька.

Оскільки Постановою Верховної Ради України регламентується використання на печатках всіх місцевих Рад Державного герба України то печатка міста Луцька призначається для неофіційного використання (скріплення грамоти Почесний громадянин міста Почесної грамоти поздоровчих листів подяк тощо).

Міська символіка є власністю мери і її використання можливе лише з дозволу власника за відповідних умов.

АВТОРИ МІСЬКОЇ СИМВОЛІКИ ЛУЦЬКА:

Ідея: Андрій Гречило, Іван Сварник, Їван Турецький.

Художники виконавці: Анатолій Квасюк, Віктор Федосюк.

Наукове обгрунтування: Волинський осередок Українського геральдичного

товариства при Волинському краєзнавчому музеї Олена Бірюлгна Олена Огнєва Олена Романюк Павло Рудецькии

Технічне забезпечення: Видавництво "ІНІЩАЛ м Луцьк

ПОВЕРНЕННЯ СВ. МИКОЛАЯ НА ГЕРБ МІСТА ЛУЦЬКА.

Появу образу Св. Миколая в символіці стародавнього Луцька можна віднести до другої половини XIII ст. Подія, що дістала назву "Луцького чуда" і описана в Галицько-волинському літописі під 1259 р., "виявила" міського покровителя — Св. Миколая, єпископа Мирлікійського: "... коли Куремса стояв біля Луцька, сотворив Бог чудо велике. Луцьк був неукріплений і непідготовлений, і збіглось у нього багато людей. А був уже холод і вода велика. І коли він [Куремса], прийшов до Луцька, то не міг перейти [ріку Стир]. Він хотів міст затопити, але городяни одрубали міст. Він тоді пороки поставив, намагаючись одігнати [їх], але Бог чудо вчинив, і Святий Іоанн [Златоустий], і (Святий Миколай [Мирлікійський] знявся ж такий вітер, що коли порок вергав [камінь], то вітер повертав каменя на них [татар]. Вони все одно далі сильно метали на них, [городян, і] зламався силою Божою порок їхній. І, не досягнувши нічого, вернулися вони в сторони свої, тобто в поле." І це не єдина літописна згадка про Св. Миколая.

Свідченням того, що цей образ утвердився в луцькій символіці, служать міські печатки з зображенням Святого (відтиски на актах з городських книг за період 1565-1662 рр. із архівів Києва, Львова, Кракова) На думку фахівців толока (матриця) печатки має давніше походження На печатці Св. Миколай зображений з атрибутами єпископської влади митрою, патерицею (посохом) і Євангелієм, що вказує на конкретного святителя Св. Миколая єпископа Мирлікійського.

Слід підкреслити, що в той час печатка виконувала основну функцію міського герба, тобто використовувалась як символ самоврядування, тому можна говорити про тотожність цих понять.

Зображення Св. Миколая на луцькій міській печатці має своє підґрунтя 3 історичних джерел відомо про існування в Луцьку протягом XV XVII ст. церкви Св. Миколая на Ринковому майдані, що в культовій традиції не може трактуватись як випадковість Навіть домінікани в XIV ст. збудували у Луцьку каплицю Св. Миколая

Практика зображення на міському гербі і печатці покровителя міста добре відома у європейській геральдиці.

Культ святого Миколая був дуже поширений на Україні-Русі, куди він прийшов водночас із прийняттям християнства Перша українська Миколаївська церква збудована в XI ст. в Києві Широко популярним образ цього святого був і серед запорозького козацтва.

Можна прослідкувати деяку відмінність в трактовці образу Св. Миколая в Україні та Роси В українських іконах і у волинських, зокрема, найбільш поширене зображення Св. Миколая в повному єпископському вбранні з належними атрибутами (євангеліє, патериця, митра, омофор). Зображається він з відкритою чи закритою книгою в одній руці, тримаючи при цьому патерицю в другій, або з благословляючим жестом Однаково поширене зображення Св. Миколая як поясне, так і в повний зріст Рідше зустрічається зображення Святого без митри Підтвердження цьому ми знаходимо, переглянувши Каталог видань українських книг кириличного друку XVI-XVIII ст , а також збірку волинських ікон з колекції Волинського краєзнавчого музею Переконуємось, що саме таке зображення Св. Миколая є найбільш поширеним на Волині і близьким та зрозумілим для сприйняття Тому не випадковим є саме таке зображення Св Миколая на луцькій міській печатці, яке фахівці вважають геральдичне "найчистішим".

Особливим було відношення до образу Св Миколая лучан Згадаймо Свято-Миколаївський Жидичинський монастир під Луцьком з одноіменною церквою та іконою, до якої їздили руські князі "кланятися і молитися святому Миколаю" Цей святий був покровителем людей торгових і подорожніх У цьому контексті він "як вдалий образ" добре вписується в економічну історію Луцька У ХУ-ХУІ ст. наше місто було значним торгово-ремісничим центром (три ярмарки на рік, привілей на торгівлю та мита, який на території України, крім Луцька, мали лише Київ та Острог) і транзитним пунктом із складським правом для "заморських" купців (його у Великому князівстві Литовському мали лише Київ і Великий Луцьк).

Провівши ґрунтовне дослідження і вивчення іконографії образу Св. Миколая, творча група дійшла висновку, що запропоноване зображення святого на проекті герба цілком відповідає волинському варіанту українського ізводу Образ Св. Миколая (у митрі, омофорі, з посохом і книгою) підтверджується зафіксованими сфрагістичними даними луцьких міських печаток XVI-XVII ст. , колекцією ікон у Волинському краєзнавчому музеї (80 відсотків саме такої іконографії святого), а також має аналоги в українській книжковій графіці XVII ст. В традиції російської православної іконографії подібне вирішення образу визнається як притаманне південно-західній Русі, тобто Волині.

Волинь, як історико-культурна область, що розташована на межі Заходу і Сходу, в рівній мірі відчувала впливи різних традицій, які творчо переробляла Результатом цього, як приклад, і стало виникнення унікального волинського ізводу образу Св. Миколая.

Луцькі міські печатки ХУІ-ХУІІ ст. відображають образ Св.Миколая в усталеному на час пізнього середньовіччя вигляді вищого православного духовенства на теренах України і Волині, зокрема.

Одяг вищих священнослужителів складається з одягу нижчих чинів і доповнюється своїми відзнаками Так, єпископ, крім одягу священницького, обов'язково має на собі омофор, носить палицю, на голові — митру, в руках посох.

Митра і посох, зображені на проекті луцького герба, в рівній мірі відповідають як сучасній православній українській традиції зображення, так і середньовічній.

Оскільки колір одягу Св. Миколая — головного елементу герба — визначений як "природній" (геральдичний термін), виникає необхідність розшифрувати кольорову гаму з огляду на церковні канони.

Кольорова гама одягу Св. Миколая на гербі м Луцька базується на кольоровому рішенні ікон з відповідним образом із зібрання Волинського краєзнавчого музею, на теоретичних засадах богословських праць православної церкви і відповідає правилам геральдики.

1 Дослідження ікон з колекції обласного музею виявило, що Св. Миколай зображений в одязі таких основних кольорів синього, червоного, золотого, білого. Причому фелонь переважно — синього, підризник — білого.

2 Загальні богословські тлумачення символіки кольору існують на підставі традиційних кольорів сучасного богослужебного одягу, за свідченням Святого Письма, творів святих отців, із збережених зразків давнього живопису.

Згідно богословських праць кольорова гама богослужебного одягу складається з наступних основних кольорів білий, червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий, чорний.

Оскільки за православним календарем вшанування Св. Миколая припадає на дні передріздвяного посту, то колір одягу, зокрема, святителів, повинен бути синім, фіолетовим, зеленим і т д , тобто неяскравим.

Для підризника єпископів в Церкві віддавна був прийнятий лише білий колір

Таким чином, ми бачимо, що вибір кольорів для одягу Св. Миколая на міському гербі не суперечить церковним канонам.

ЦЕРКОВНА СИМВОЛІКА КОЛЬОРУ

Червоний колір — колір безмежної взаємної любові Бога і людини. Синій — колір високої енергії сили Духа Святого і його дії.

Золото — знак Божественного сяйва, разом з тим має значення царственної слави, достоїнства, багатства.

Білий — колір сяйва і життя, символ святих людей, причетних славі Божій.

ОСНОВНІ ГЕРАЛЬДИЧНІ ВИМОГИ

Найголовнішими елементами герба є щит і зображення у ньому Сучасна українська геральдика віддає перевагу так званому іспанському щиту з повністю заокругленою нижньою частиною Картуш, що обрамляє щит, носить лише декоративно-оздоблювальний характер.

Гербові фігури зображаються у стилізованому чи натуральному вигляді, але обов'язково в профіль, фас, чи зверху Не рекомендується подавати фігури у вільному чи перспективному зображенні.

Для гербів міст обласного підпорядкування пропонуються тризубчасті баштові корони.

КОЛЬОРОВА ГАМА ГЕРАЛЬДИЧНИХ СКЛАДОВИХ

Геральдичними кольорами вважаються тільки п'ять: червоний, синій, зелений, пурпуровий і чорний, та два метали золото і срібло Проте в гербах зустрічаються зображення різноманітних негеральдичних фігур — людей, звірів, птахів, споруд, тощо, які і в гербах мають свої особливі кольори Для цього вживається геральдичний термін "природнього кольору".

Найголовнішим правилом геральдики стосовно кольорів є те, що кольорові фігури повинні зображатися на металі, а метал на барві.

Запропонований варіант герба був схвалений Українським Геральдичним Товариством (УГТ), єдиним юридичним органом, який уповноважений виконувати обов'язки геральдичної служби країни.