Фетісов Петро
8/20 червня 1877 - Фетісов Петро Павлович (Пётр Павлович Фетисов, Fetisov P.) народився в Москві, старій купецькій сім'ї. Цивільний інженер, художник-архітектор, педагог, історик архітектури.
Закінчив московську гімназію.
1901 - здобув вищу освіту в Інституті цивільних інженерів.
1902 - 1907 - навчався в Художній Академії у майстерні проф. Л. Н. Бенуа. Отримав звання художника-архітектора за дипломний проект залу суду.
1902 - 1903 перебував понадштатним техніком будівельного відділення Московського губернського правління. Знання багатьох мов (англійська, німецька, французька, перська, арабська, санскрит) дозволило працювати військовим перекладачем (1900 - 1902), викладачем іноземних мов в Санкт-Петербурзькому Політехнічному інституті (1908 - 1909).
1906 - 1908 - пройшов спеціалізацію з історії мистецтв в Британському музеї в Лондоні і в Мюнхені (1909 - 1910). Займався науковими дослідженнями в галузі історії архітектури. Досліджував архітектурні пам'ятники в Туркестані, Бухарі, Хіві, Ірані, Індії і Афганістані, вивчав історію мистецтва Ассирії, Вавилона, Єгипту, північного давньоруського зодчества. Праці друкувалися в журналі «Зодчий», зберігалися в Імператорському Географічному суспільстві і Британському музеї. Професор Інституту цивільних інженерів, Політехнічного інституту, Жіночих політехнічних курсів і Школи Імператорського Товариства заохочення мистецтв у Санкт-Петербурзі (1911 - 1914).
1910 - ті працював в Малоросії: розробив фасад прибуткового будинку В. Хреннікова в Катеринославі на Катерининському ін., 66 (1910 - 1913) в формах українського модерну. Спроектував храм-пам'ятник на Братському кладовищі в Києві на Тимирязевской вул., 2 (1916 - 1917, у співавторстві з В. Риковим).
1915 - Петра Павловича призвано у діючу армію. Під час служби в армії виконав серію малюнків старовинних церков Волині та Галичини.
Після революції емігрував до Королівства СХС (Югославію), оселився в Загребі.
1921 - професор архітектурного відділення технічного факультету Загребського університету. Викладав історію мистецтв, історію і теорію архітектури, вів архітектурне проектування. Спроектував в Загребі фасади готелю «Еспланада» і Будинку будівельної індустрії, фасади ряду банків і житлових будинків. Випустив в листівках серію малюнків «Старий Загреб».
5 листопада 1926 - помер в м. Загреб. Похований на кладовищі Мірогой, могила збереглася
Єдиним російським художником, який змалював українські дерев’яні церкви під час Першої світової війни став Петро Фетісов (Петр Павлович Фетисов, 20.06.1877 Москва – 5.11.1926 Загреб) – цивільний інженер, художник-архітектор, педагог, історик архітектури. Він походив з давньої московської купецької родини. Закінчив московську гімназію. Вищу освіту отримав в Інституті цивільних інженерів (1901) та Академії Мистецтв (1902 - 1907) в майстерні проф. Л. Бенуа, де отримав звання художника-архітектора. Пройшов спеціалізацію з історії мистецтв в Британському музеї в Лондоні (1906–1908) та в Мюнхені (1909–1910). Займався науковими дослідженнями з історії архітектури. У 1910-х роках працював в Україні, зокрема запроектував дім В. Хреннікова в Катеринославі у формах українського модерну. Після революції емігрував в Королівство СХС (Югославію), замешкав в Загребі. З 1921 – професор архітектурного відділу технічного факультету Загребського університету. Викладав історію мистецтв, історію і теорію архітектури, вів архітектурне проектування. Займався проектною робото. Помер 1926 року і похований в Загребі на цвинтарі Мирогой.
Під час війни, перебуваючи в російській армії замалював декілька давніх церков і дзвіниць на Волині, в селах Мизове Старовижівський район, Локачі Локачинський район, Смолигів Луцький район, Бужани Горохівський район, Забороль Луцький район.
Рисунки П. Фетісова видав у 1916 році листівками в Києві Василь Кульженко (11.02.1865, Київ – 7.09.1934, Київ) – культурний діяч, видавець, педагог – професор естетики, історії і техніки книгодрукування, член Київського товариства старожитностей і мистецтв. Освіту здобув у Поліграфічній академії (Ляйпциг, Німеччина). Після закінчення навчання заснував власну фотолітодрукарню «В. С. Кульженко», а після смерті батька Стефана успадкував друкарське підприємство. У 1903 році заснував Київську школу графіки та друкарства, в якій викладав особисто, і музей друкарської справи при ній. Впродовж 1909 - 1914 років видавав і редагував часопис «Мистецтво і друкарська справа». У 1917 - 1919 роках в його друкарні друкувалися державні папери, грошові знаки, поштові марки Української Народної Республіки та Української Держави. З 1924 – професор Київського художнього інституту, викладав на поліграфічному факультеті. Помер 7 вересня 1934 у м. Києві.
В селах Смолигів, Мизово та Зобороль П. Фетісов змалював дзвіниці. Дерев’яна двоярусна дзвіниця церкви Св. Миколи в Смолигові Луцького району, збудована у 1745 року, збереглася, а триярусна дзвіниця церкви Різдва Пр. Богородиці 1737 року в Мизові Старовижівського району згоріла у 1944 році. Не збереглася і двоярусна дзвіниця в церкви Собору Пр. Богородиці 1728 року в селі Забороль Рожищенського району. Натомість всі три церкви, які намалював П. Фетісов були знищені під час Першої світової війни. Однобанна дерев’яна церква Св. арх. Михайла 1715 року в селі Бужани Горохівського району належала до волинської групи однобанних церков. Натомість церква Св. Миколи 1609 року в Локачах Локачинського району та церква Успення Пр. Богородиці XVIII ст. в Єлизарові (Звиняче) Горохівського району репрезентували тип безверхих волинських церков. Власне ці рисунки Петра Фетісова залишились єдиним свідченням їх існування
