році договором з польським урядом, укладеним у місті Зборів (теперішньої Тернопільської обл.), який дещо обмежив свавілля магнатів на Україні, але не задовольнив рядове козацтво і селянство, над яким нависла загроза відновлення поневолення. На початку 1651 року польсько- шляхетські війська походом на Брацлавщину і Поділля продовжили війну. Король Ян II Казимир, мобілізувавши усі свої сили, протягом місяця збирав армію у місті Сокаль (теперішньої Львівської обл.) й у червні перевів її під місто Берестечко, де на правому березі річки

Стир було влаштовано укріплений табір 150-тисячної польсько-шляхетської армії. Б. Хмельницький, зібравши своє 100-тисячне військо і дочекавшись прибуття союзника кримського хана іслам-Гірея III на чолі ЗО тисяч кіннотників, рушив також під Берестечко на зустріч з противником. Генеральна битва відбулась ЗО*

червня 1651 року на полях сіл Острів, Пляшева, Солонів і Митниця (теперішні села Рівенської обл.). Перед битвою король поділив свою армію на три частини: ліве крило на чолі з польським гетьманом М. Калиновським і українським магнатом, князем, воєводою руським Я. Вишневецьким стояло поблизу села Солонів; центр під командою короля із зосередженою тут кіннотою, іноземною піхотою та усією артилерією розташувався на схід від табору; праве крило на чолі з великим коронним гетьманом М. Потоцьким стояло під лісом Курасівщина поблизу села Рідків. Козацько-селянська армія зайняла поля на захід від сіл Острів і Пляшева, кримські ординці пагорб між селами Острів і Митниця. Битву розпочав Я. Вишневецький атакою кінноти проти козаків. Зазнавши втрат,

він повернувся на попередні позиції. Тоді король спрямував центральну частину армії на кримських татар, які не витримали артилерійського обстрілу і втекли з поля бою, підступно захопивши в полон Б. Хмельницького. Битва тривала до ночі, але шляхті не вдалося зломити силу козацько-селянських військ на чолі з полковниками і. Богуном, Ф. Джалалієм, М. Гладким та іншими, які вночі відступили на територію сьогоднішнього села Острів, де на лівому березі річки Пляшівки навкруги свого табору збудували потужні земляні укріплення і протягом

десяти днів перебували в облозі польсько- шляхетських військ. Обраний наказним (тимчасовим) гетьманом прославлений козацький полковник Іван Богун вирішив головне питання по врятуванню армії та зброї для подальшої боротьби. Для цього треба було вивести війська з табору через річку і болота на її правому березі.

Більшість козацьких полків 10 липня вийшла з оточення, але на переправах через болото багато людей загинуло, козаки втратили весь обоз і артилерію. Шляхта заволоділа табором із запасами харчів і зброї, але переслідувати відступаючих не поспішала і розійшлася по домівках. Королівські війська у значно зменшеному складі пішли на Київ. Козаки й селяни, вийшовши з оточення, відступили на Київщину і в районі міста Біла Церква знову почали з'

єднуватися у полки під проводом Богдана Хмельницького, який, визволившись із ханської неволі, узявся до збирання війська й організації оборони України. Всесильний час зрівняв із землею укріплення табору королівських військ у сьогоднішньому передмісті Берестечка - Піски, вали й рови козацько-селян ського табору на місці теперішньої західної частини села Острів. Густо полите людською кров'ю поле битви перетворилось у зелені ниви, що простягаються обабіч теперішньої шосейної дороги Дубно - Берестечко. Лише на горизонті між селами Острів і Митниця досі видніє пагорб місце постою татарських військ. Рівний зелений килим трави покрив і колишні бо-лота правого берега Пляшівки, через які козаки й селяни 10 липня 1651 року брели по чорній, каламут ній воді, провалюючись у болотяну твань, рятували один одного, захищались від наступаючого ворога, перемагали або гинули від шляхетських шабель. З 1970 року це місце досліджується археологічною експедицією Ровенського краєзнавчого музею. Роз-копками знайдено понад 90 людських та 50 кінських кістяків і близько 5000 речей, що належали учасникам битви козакам, селянам, ремісникам і поль-ській шляхті. Знайдено також російські предмети, що свідчать про участь в армії Богдана Хмельницького московських стрільців та донських козаків і розкривають

нову сторінку в історії дружби двох братніх народів. Болота правого берега Пляшівки в багатьох місцях зберегли сліди кривавої трагедії. Неподалік переправи болотне озерце, зване Козаковою Ямою. Перекази

пов'язують його із загибеллю останнього захисника Берестечка козака, який після тривалого бою загинув геройською смертю, відкинувши пропозицію короля здатися. На Галявині серед соснового лісочка поблизу Козакової Ями місце вічного спочинку загиблих на переправах козаків і селян. Жителі навколишніх

сіл зібрали тіла забитих, поховали їх і поставили кам'яні хрести; на одному вирізьблено дату„1651". У північному напрямку від цього кладовища оточений болотами невеликий острів Гайок. Саме тут зупинили польськошляхетські війська загін із трьохсот героївкозаків, які протягом цілого дня вели нерівний бій,