Абрамович Броніслав

Залухів - Краків

Абрамович Броніслав

1837 - народився Абрамович Броніслав Бурчак (Bronislaw Вurczak Abramowicz) в с. Залухові Ковельського повіту (Ратнівського р-ну) Волинської губернії Російської імперії. Писав історичні і жанрові картини, сцени полювання та портрети.
1858 - 1861 - навчався у Варшавській школі вишуканих мистецтва.
- навчався в академіях Мюнхена та Відня (у професора Едварда Енгартха). Віденську академію Абрамович закінчив з відзнакою, за картину «Napoj milosny» («Любовний напій»).
- навчався в Краківській школі витончених мистецтв у Я. Матейка.
1863 - брав участь у січневому повстанні в якості ад'ютанта генерала Маріана Лангевіча.
Мав виставки у Кракові (1868, 1901), Львові (1871,1877), Варшаві (1872, 1879), Мюнхені (1867) та Відні (1871, 1873, 1876, 1877).
17 липня 1912 - помер у Кракові, де й був похований на Раковицькому цвинтарі (гробівець Ветеранів)

Броніслав Абрамович-художник з Волині. 2012

Андрій Климчук (Рівне)

Броніслав Абрамович-художник з Волині.

Історична Волинь багата на відомих письменників, художників, науковців. На жаль, про багатьох з них мало що відомо в середовищі широких кіл. Фактично не відомим для волинєзнавства лишається постать польського живописця Броніслава Абрамовича. Згадки в джерелах про нього скупі і лаконічні.

Абрамович Броніслав (1837 - 1912) народився у Залухові на Волині в шляхетській сім’ї. Він навчався з 1858 по 1861 рік у Варшавській школі вишуканих мистецтва, потім в академіях Мюнхена та Відня (у професора Едварда Енгартха). Віденську академію Абрамович закінчив з відзнакою, за картину «Napój miłosny» («Любовний напій») отримав солідну премію. Освіту закінчував в Краківській школі витончених мистецтв, де, напевно, навчався композиції у знаменитого Я. Матейка. В різні роки мав виставки у Кракові, Львові, Варшаві, Мюнхені та Відні. Був учасником січневого повстання як ад'ютант генерала Мар’яна Ленгевича. Помер у Кракові, де й був похований на Раковицькому цвинтарі (гробівець Ветеранів).

Абрамович писав історичні картини, жанрові сцени, а також портрети і сцени полювання. Та насамперед він став відомим завдяки своїй реставраторській роботі у Кракові. Головним чином Абрамович займався реставрацією давніх ікон, що він робив на високому професійному рівні [2,643]. Зокрема, він відреставрував ікони в Музеї Чарторийських у Кракові, Маріацькому, домініканському і францисканському костелах (всі - Краків). Під керівництвом професора Соколовського Абрамович відновив дві ікони Ганса Кулмбаха в костелі Св. Флоріана, що собою представляє сцени із життя Св. Івана Євангеліста. Окрім того він займався ретушуванням і кольоруванням фотографій. Картини Абрамович зберігаються головним чином в Національному музеї у Кракові, Познані та Лодзькому художньому музеї. Твори відзначаються ретельністю, мальовані «гладко», як правило, за допомогою холодних барв.

В 1867 році Абрамович написав картину, яка досить відома у вузьких мистецьких колах. Мова йде про полотно «Portret króla bawarskiego Ludwika II» («Портрет баварського короля Людвіка ІІ»). Далі Абрамович в 1871 році звертається до теми, яка досить вузько представлена у польському малярстві - до теми смерті Зигмунда І (полотно «Ostatnie chwile Zygmunta I» («Останні хвилини Зигмунда І»).

В 1876 році Абрамович написав полотно «Uczta u Wierzynka» («Прийняття у Вєржинка»), за яку став почесним членом-кореспондентом Віденської Китеш. Цей твір присвячено історичній події - прийому, організованому в Кракові міською радою і Миколою Вєржинком, пов’язана із зустріччю європейських монархів і князів 22 - 27 вересня 1364 року, скликаного з ініціативи Казимира ІІІ Великого. В 1883 році цю картину художник подарував Національному музею в Кракові (Галерея польського мистецтва ХІХ століття у Сукєнніцах).

З інших картин Абрамовича можна відзначити такі: «Zygmunt August dyktujący testament» («Зигмунд Август диктує заповіт»), «Miłosierdzie królowej Anny» («Милосердя королеви Анни»), «Karol IX przed nocą świętego Bartłomieja» («Кароль IX в передніч святого Бартоломея»), «Chrzest Chrystusa» («Хрест Христа»), «Święta Tekla» («Свята Текля»), «Święty Jan Chrzciciel» («Святий Іван Хреститель»), «Jan Kochanowski» («Ян Коха-новський»), «Portret mężczyzny w czapce» («Портрет чоловіка в шапці), «Kasztelanka» («Каштелянка) та інші.

Література

1. Janiszewski Władysław. Bronisław Abramowicz // Polski Słownik Biograficzny. T. 1. Polska Akademia Umiejętności. - Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. - S.12.

2. Mycielski Jerzy. Sto lat dziejów malarstwa w Polsce 1760 - 1860: z okazyi wystawy retrospektywnej malarstwa polskiego we Lwowie. - Kraków: nakł. autora; Druk. «Czasu» Fr. Kluczyckiego, 1897. - 740 s.

Минуле і сучасне Волині та Полісся. Ратнівщина в історії України і Волині. Науковий збірник. Випуск 42. 2012

Література

Władysław Janiszewski: Abramowicz Bronisław. In: Polski Słownik Biograficzny. Band 1. Krakau 1935, S. 12.

Zofia Niesiołowska-Rothertowa: Abramowicz Bronisław. In: Słownik artystów polskich i obcych w Polsce działających. Band 1. Breslau/Warschau/Krakau/Danzig 1971, S. 2.

Abramowicz Bronisław. In: Allgemeines Künstlerlexikon. Band 1. Leipzig 1983, S. 174

Словник художників України Книга 1 А-В. Київ. 2019

АБРАМОВИЧ Броніслав

(1837, с. Залухів нині Волинської обл. - 17.07.1912, м. Краків, Польща) - живописець, реставратор. Початкову художню освіту здобув у Школі образотворчих мистецтв у Варшаві в 1857 - 61, де був відзначений нагородами в 1858,1859, 1860. Бл. 1869 працював ретушером фотографій. Згодом продовжив навчання в Мюнхені, а в 1872 - 74 - у Віденській AM, яку закінчив з відзнакою. Вірогідно, брав уроки майстерності у Я. Матейки. Був експонентом вист, у Кракові (Towarzystwo Przyjaciół Sztuk Pięknych, 1868 - 1901), Львові (Towarzystwo Przyjaciół Sztuk Pięknych, 1871 i 1877; Towarzystwo Zachęty Sztuk Pięknych, 1872 - 79), Мюнхені (Kunstverein, 1867), Відні (International Kunstausstellung, 1871; Kunstverein, 1873, 1876; Historische Kunstausstellung, 1877). Останні роки життя провів у Кракові, де займався реставрацією ікон та скульптур для музею Чартерийських, костелів Божої Матері, Св. Ігнатія, Францисканців, костелу в Сукенницях. Майстер історичного жанру, мисливських сцен, портретів. Живопис А. вирізняли довершеність композиції, деталізація з переважанням холодної гами кольорів.

Те.: портрет короля Людовика II; «Єпископ Юперн просить князя Альбу помилувати графа Егмонта» (1871); «Останні хвилини Сигізмунда Старого» (1871); «Сигізмунд Август диктує заповіт»; «Милосердя королеви Анни».

Дж.: Notatki Andrzeja Ryszkiewicza, Warszawa H Biblioteki Naukowej Pol¬skiej Akademii Umiejętności i Polskiej Akademii Nauk w Krakowie. - T. 2.

Літ.: Katalog Pierwszej Wielkiej Wystawy Sztuki Polskiej w Krakowie. - Kraków, 1887; Galeria obrazów przy Muzeum ks. Czartoryskich w Krakowie. - Kraków, 1893; Teka Grona Konserwatorów Galicji Zachodniej. - T. 1. - Kraków, 1900, T. 2. - Kraków, 1906; Muczkowski J. Kościół Św. Franciszka w Krakowie. - Kraków, 1901; Mycielski J. Sto lat dziejów malarstwa w Polsce. Wyd. 3. - Kraków, 1902; Swieykowski E. Pamiętnik Towarzystwa Przyjaciół Sztuk Pięknych w Krakowie (1854 - 1904). - Kraków, 1905; Jeziers¬ki J. Ilustrowany przewodnik po Krakowie. - Kraków, 1906; Thieme U., Becker F. Allgemeines Lexikon der bildenden Kiinstler von der Antike bis zur Gegenwart. -TL- Leipzig, 1907; Rola. - 1912. - Nr. 30; Wisła. - 1912. - Nr. 17; Zorza. - 1912. - Nr. 31; Czecha J. Kalendarz krakowski na rok 1913; Listy Matejki do żony Teodory. - Kraków, 1927; Grajewski L. Bibliografia ilustracji do sztuki, zabytków i pamiątek artystów polskich, z ilustracji polskich czasopism. - Lwów, 1933. - T. 1: do r. 1924 wł.; Polski Słownik Biograficzny. - Kraków, 1935. -Tl; Puget L. Słownik malarzy polskich // Wiadomości Literackie XII. - 1935. - Nr. 51/52 (wspomnienie o Abramowiczu); Jakimowicz I., Ryszkiewicz A. Szkoła Sztuk Pięknych w Warszawie. 1844 - 1866 // Rocznik Warszawski. - 1963.-Nr. 4; SAP. - 1971.-T. 1.

Б. Колосок

Живопис

Фото